Можна не виїжджати за кордон, аби побачити справжню гірську вузькоколійку. Вона є в Рахові - найвисокогірнішому місті України, яке вже давно називають нашими "малими Альпами".
Чому Рахів вважається "малими Альпами" та чим може здивувати, розповідає РБК-Україна.
Рахів - це не лише гуцульська столиця, а й місто, де досі живе дух залізничної епохи. Саме звідси тягнулась одна з найвідоміших вузькоколійок Карпат, що слугувала для вивозу лісу, а сьогодні приваблює туристів, яким до вподоби гірська романтика.
Вперше поїзд зі станції Рахів відправився у 1895 році - саме тоді була відкрита перша ділянка залізниці, яка поєднала місто зі станцією Ясіня. Згодом поїзди почали ходити до Будапешту. Відня, Праги та Ужгорода.
На вас чекають мальовничі панорами, залізничні віадуки, дерев’яні станції та історичний колорит на тлі Карпат.
А ще ви можете відчути справжній екстрим - побачити стрімкі потоки могутньої річки Тиса.
А за 3 кілометри від Рахова, біля дорожнього знаку села Богдан є просто неймовірне - злиття двох річок, Білої та Чорної Тиси, що формують русло найдовшої притоки Дунаю - річки Тиса.
Краєвид міста (фото: Вікіпедія)
Серед стрімких карпатських схилів, де гуцульські хати туляться до залізничного полотна, Рахів зустрічає туристів як жива ілюстрація до ретрофільму.
Тут ще донедавна діяла одна з найвідоміших вузькоколійних залізниць України - Карпатська (Боржавська) вузькоколійка.
Хоча регулярне сполучення давно зупинене, окремі гілки вузькоколійки збереглись і використовуються для екскурсій та фототурів.
Залізнична колія над Тисою в Рахові (фото: Вікіпедія)
Поблизу Рахова - в селах Кваси, Білин, Велятин - ще можна побачити залишки рейок, містків і платформ, що колись з’єднували віддалені лісозаготівельні райони.
Раніше ці колії служили для транспортування деревини, але також використовувались місцевими мешканцями як звичайний громадський транспорт.
Вид на гори зі станції Рахів (фото: Вікіпедія)
Атмосфера Рахова - це поєднання гуцульської культури й центральноєвропейського шарму.
Будинки у центрі міста мають риси австрійської забудови, а вокзал - архітектуру, подібну до словацьких і чеських станцій.
Все це разом створює враження, що ви десь у горах Татрах або в закарпатському "містечку-привиді", яке зберегло свою душу попри всі історичні злами.
Співоче поле (амфітеатр) у Рахові (фото: Вікіпедія)
Залізничні тунелі, дерев’яні станції, віадуки на крутих схилах - Рахів нагадує не лише про технічну майстерність минулого, а й про потенціал для туристичного майбутнього.
Місцеві активісти та мандрівники мріють відновити вузькоколійку як історичний маршрут. І якщо це станеться - Рахів точно стане новим пунктом у туристичних гідах "малої Європи".
Географічний центр Європи (фото: rakhiv-mr.gov.ua)
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Tourinform Закарпаття, Вікіпедія.