Дивовижний ліс-лабіринт, парк "Бузький гард" та Актівський каньйон - далеко не все, чим може здивувати колоритний регіон
Настання осені - не привід забувати про подорожі на південь України. Навіть навпаки: мандрівка до найтепліших регіонів нашої країни - це прекрасна можливість побачити те, що випало з поля зору влітку, коли мандрівники більшість уваги приділяють відпочинку на пляжах Чорного або Азовського моря.
Саме вересень - ідеальна пора для мандрівки на південь, аби зазирнути за лаштунки Миколаївської області - регіону, повного секретів та яскравих вражень, впевнена телеведуча Валерія Мікульська. Вона досліджує та відкриває для підписників малодосліджені, але яскраві куточки нашої країни.
У попередній колонці для РБК-Україна Валерія вже розповідала про Миколаїв, античне місто Ольвія, заповідний Кінбурн та легендарне Коблеве, куди щороку з'їжджаються тисячі туристів.
"Якщо ви уже переглянули наш новий Tour de Ukraine цим чудовим регіоном, то будемо з вами на одній хвилі. А цю статтю зберігайте у дорожні мапи. А як ні – наздоганяйте за посиланням, і гарантую: як тільки дочитаєте цей відгук, на порозі вас уже чекатиме валіза", - каже телеведуча.
У новій ексклюзивній колонці вона пропонує нову "серію" оповіді про Миколаївщину - про таємничий заповідник, Трикратський "ліс-лабіринт", Гранітно-степове Побужжя, Актівський каньйон та інші місця, які вас неодмінно здивують. Головне - побачити все це на власні очі, і неодмінно - в повний теплими барвами оксамитовий сезон.
Відео: Миколаївська область/Tour De Ukraine (youtube.com/Tour de Ukraine)
Фото: Телеведуча Валерія Мікульська повернулася з мандрівки-експедиції півднем України (надане автором)
Миколаївська область переважно рівнинна, й чим далі від узбережжя Чорного моря, тим вона все більше мені вона видається схожою походить на в’язаний бабусин килим. Такий, знаєте, плетений гачком, із соковитими барвами та однозначно створений з любов’ю. Більше сотні річок, великих і дрібних, розрізають знамениті чорноземи й безкінечні степи цього регіону, ніби стиглий пиріг. Так утворюються тисячі мальовничих балок й урочищ.
Тому я певна, що їдучи автівкою за нашим маршрутом, вам не раз доведеться зупинятись, щоби намилуватись. Сфотографувати й просто запам’ятати цю красу.
Ми теж не втримались і заїхали дорогою від узбережжя у справжній і особливий степ. Особливий, бо заповідний, і береже найбільший на Правобережжі цілинний шмат такого покриву.
Дуже кумедно звучить – "Заповідник суворого режиму", але це правда. Бо тут, у Єланецькому районі Миколаївщини, суворо бережуть легендарний український степ, яким його бачили наші предки, яким його малювали митці й описували поети.
Одразу попереджу вас, що дорога до степового заповідника – ну дуже степова, і без прохідного транспорту дістатись буде важко. Тож врахуйте заздалегідь. Але от в тому, що зусилля будуть не даремні, не сумнівайтесь
З травня по вересень тут квітне і росте понад 800 видів рослин і трав. І це неймовірне буяння фарб. Щомісяця різних. А ще у цьому заповіднику на вас чекає кремезний "бонус": загін із майже трьома десятками бізонів. Таке от спостереження за велетнями у напіввільних умовах – ніби переносить вас в середину природничої програми.
Фото: У заповіднику на вас чекає "бонус": загін із майже трьома десятками бізонів (надане автором)
Після подібного турне здається, що такому відкритому і спекотному степу можуть вижити хіба трави й температуростійкі бізони. Але ні. Тут є свої майже тропічні оази. І ви неодмінно маєте загубитись у цих степових джунглях Трикратського лісу.
Без перебільшення – це екзотичний лісовий рай, посеред голого степу. Точніше графський сад, як його називали сто років тому, та й досі називають місцеві селяни. Штучний лісовий масив розкинувся у колишніх землях поміщика Скаржинського у Вознесенському районі.
Фото: Трикратський ліс (надане автором)
Пишний і повний екзотичних дерев парк у 19 столітті для цієї степової зони став прямо таки сенсацією.
Адже на кам’янистій степовій землі висадили кілька сотень дерев, розбили розумну систему ставків, оздобили усе це містками та альтанками та ще й поєднали усе це в цікавий маршрут.
Численні стежини тут досі складаються у заплутаний шлях. І він ще за панів нагадував гостям лабіринт. Тому Трикратський ліс і тепер називають лісом-лабіринтом.
Чим далі у глиб регіону, тим більше несподіваних рельєфів. Північний захід Миколаївської області пронизує справжній український "гранд-каньйон", регіональний ландшафтний масив "Гранітно-степове Побужжя" і Національний природний парк "Бузький гард".
Цю скелясту долину можна назвати одним із чудес Миколаївщини та України. Саме в цій точці "ікла" міцного кристалічного щита видовищно виступають на поверхню. І саме сюди прямують за гострими відчуттями.
Мигія та Грушівка. Невеличкі, але популярні серед екстремалів села у Первомайському районі. Бо ж саме між їхніми берегами норовисті води Південного Бугу створили ідеальні умови для того, щоби опанувати рафтинг і підкорити пороги. До слова, колись першими їх тут долали тут запорізькі козаки.
Фото: Мигія — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Мигійські пороги - одне з чудес регіону (надане автором)
Зручні, безпечні й водночас примхливі пороги, стрімка течія Південного Бугу і все це в оздобленні красивої кам'янистої долини, всіяної барвами квітів і чагарників.
Ця неймовірна суміш тягнеться на кілька десятків кілометрів. І, певна річ, саме тут ви знайдете найкращих інструкторів та навіть облаштовані рафтинг-кемпи для тривалого відпочинку.
Фото: Ідеальне місце для занять рафтингом (надане автором)
Після такого відпочинку і турне здається сил подорожувати та вражатись більше немає. Принаймні у мене було саме так. Але Миколаївщина – це суцільний природний енергетик і тут повно місць, де можна поповнити запаси свого запалу.
Не дарма здавна тутешні скелясті ландшафти магнетично притягувати різні культури й народи. І от неподалік села Актове власне досі б’є ключем ще з часів Древнього Скіфського царства, коли тут розташовувався один із найбільших його сакральних центрів.
Актівський каньйон (або ще кажуть Арбузинський) – одна із найбільш видовищних природних пам’яток Півдня України. Це все ще межі "Бузького гарду" та "Гранітно-степового Побужжя".
Фото: Актівський каньйон (надане автором)
Сам каньйон вважається одним з найстаріших ділянок суші в усій Євразії. Уявіть тільки, ця скеляста долина перебуває на поверхні уже протягом 60 мільйонів років. І можливо тому тут закумулювалося стільки енергії.
Хоча чи варто дивуватись, що цим рельєфам вклонялися? Картина приголомшлива, з якої точки не поглянь. Це справжнє провалля у кристалічному щиті довжиною у кілька кілометрів.
Фото: Одна із найбільш видовищних природних пам’яток Півдня України (надане автором)
Гранітні стіни тут "злітають" до неба і знов "падають" на 50 метрів. Геологи припускають, що цей каньйон – підніжжя стародавніх масивних гір, що стрімко перетинали територію нинішньої України й тяглися більш ніж на 1000 кілометрів.
Не знаю, чи правда це, але 100% гарантую вам потужну енергетику цих краєвидів. Спершу сили й зовсім покидають тіло і згодом повертаються із припливом.
Сакральні граніти здатні творити дива. Не лише енергетичні, а й фізичні, природні. Самі пересвідчіться і на останок заверніть до тутешніх білих скель. Впізнаєте у них граніти? Ні?
Це все ще вони. Такі красиві скульптури із каоліну (вивітрена форма граніту), знайомої нам білої глини виліпили тутешні вітри, вода і сонце. Білі скелі надзвичайно фотогенічні.
Виступи застигли на території закинутого гранітного кар'єру, неподалік Актівського каньйону, і згори із панорамних схилів їх важко не помітити.
Фото: Білі скелі на території закинутого гранітного кар'єру (надане автором)
Неодмінно рушайте за нашим маршрутом, і ви побачите усі дива Миколаївщини наживо.
Відкриваймо Україну разом!
Нагадаємо, раніше ми створили для вас готовий маршрут Чернігівщиною для яскравих вихідних.
Також пропонуємо почитати детальний розбір трекінгу на гору Хом'як у Карпатах: з чого почати та як пройти маршрут самостійно.