Що подивитись у Хеосрні - одному з найцікавіших міст півдня України
Херсон – недооцінене місто. Головний центр колонізації та окупації Північного Причорномор’я Росією не може бути нецікавим – так я думав до свого першого візиту сюди.
Навіть якби тут не залишилося ніякої старовини. Старовина тут залишилась – місто справдило мої очікування. А ще – справжній південний колорит – будинки та огорожі із вапняку, численні платани і запах моря. Хоча тут немає моря, лише Дніпро, але солоний запах степу, мабуть, на сотні кілометрів насичений морем.
Херсон – ще одна репліка Херсонесу Таврійського, першою з яких був Корсунь. Катерина ІІ сказала назвати Херсонес, і все. Ну до чого тут Херсонес - зрозуміти важко, як і Одеса до Одеси. Але із пісні слів не викинути, і назви не змінити. Та і не треба, адже місто - класне.
У 17-18 століттях на місці Херсону стояли якісь Білховичі. Що за місто - зрозуміти важко. Чи було воно турецьким? Хто зна. На його місці у 1737 році вояки армії фон Мініха (в тому числі - запорізькі козаки), звели укріплення – Олександрівський шанець (Олександр-шанц).
Пізніше шанець став центром Інгульської (Перевізької) паланки, із гарнізоном у дві сотні козаків. А ще пізніше, у 1778 році, на його місці почали будівництво потужної земляної фортеці, цивільних будівель та верфі – так починався Херсон.
Все місто було суцільною фортецею
Цариця Катерина ІІ доручила Потьомкіну знайти зручне місце для будівництва порту, а головне – верфі. Імперії потрібен був флот на Чорному морі. Грицько Нечеса (так Потьомкін охрестився на Січі) обрав для будівництва правий берег Дніпра, біля самого гирла.
У листопаді 1778 року було засновано Адміралтейство (воно проіснувало до 1829 року) – центр військового кораблебудування, а вже у лютому наступного року було закладено три перші кораблі.
У перші десятиліття існування Херсону все місто – це була суцільна фортеця. Палац Потьомкіна, палацову площу, арсенал, будинок губернатора і ще півсотні будівель оточували великі земляні вали та бастіони. Нині залишилися лише залишки валів та дві кам’яні брами – Очаківська та Московська.
У 1803 році було створено Херсонську губернію, площа якої склала 67380 кв.км. В цій губернії були і Одеса, і Миколаїв – міста, нині більші за Херсон. Проіснувала Херсонська губернія до 1922 року, а у 1944-му Херсон став центром області.
На сході Херсон омивається потужним руслом Славути-Дніпра, на півдні його підпирає ще потужніше гирло, розгалужене на кілька рукавів, усіяне островами, вкрите плавнями. Рай для рибалок, який плавно перетікає у величезний Дніпро-Бузький лиман. А навколо усього цього водяного царства – найродючіші в країні поля.
Синонім врожаю та постійної локалізації овочів і фруктів із наших ринків
Херсон – аграрна столиця України.
Клондайк агроресурсів, який перетворив Херсонщину в синонім врожаю та постійної локалізації овочів і фруктів із наших ринків.
Звідки помідори – з Херсонщини, звідки огірки – з Херсонщини, звідки кавуни – з Херсонщини, звідки авокадо, ананси, апельсини – з… І нехай ті овочі-фрукти - із сусідніх Миколаївщини та Одещини, а може, навіть із теплиць під Києвом, а може із самісінької Африки – відповідь одна – з Херсонщини. Бо це дійсно агромонстр (в гарному розумінні). І от усі ці агрогроші протікають через Херсон, тому не скажеш, що це бідне місто.
Але в розвиток туристичної інфраструктури, в реставрацію пам’яток, в популяризацію туристичного потенціалу міста, який - величезний, грошей вкладається значно менше, ніж хотілося й моглося.
Херсон міг би і може перетворитись на туристичну "Мекку", але туристи сюди майже не їдуть. Навіть Скарлетт Йохансон не їде, хоч "Ундервуд" співають, що їде. Я, наївний, повірив. Але - не їде.
Старий Херсон – це затишок південного міста, малоповерхова забудова, легка (а іноді й не легка) обшарпаність і запах смаженої риби. От тільки якщо ви розрізняєте запах морської та річкової риби – ви зрозумієте, що це не приморське місто. Я коли вперше потрапив у Херсон, малим ще був, і карти не бачив, тому вирішив, що біля Херсону - море. Тай вулиці розташовані тут відповідним чином – всі приурочені до берега та урізу води, і паралельними смугами піднімаються від Дніпра вгору.
Вулиці, назви яких часто залишились ще із тих давніх часів, коли Херсон був майже столицею, а Одеса та Миколаїв були "при ньому": Грецька, Гімназична, Морська (знову про море), Лютеранська, Богородична, Портова.
Є й інші, наприклад Суворова. Генералісимус два роки жив у місті, Потьомкіна – ну тут зрозуміло, Рішельєвська – відомий міський голова Одеси, був ще й Херсонським військовим губернатором, і щось для міста таки зробив, Воронцовська – "свєтлєйший князь" був володарем всього півдня. Про радянські назви згадувати не будемо – такого "барахла" у будь-якому великому місті повно.
Унікальні об’єкти на карті міста
Екскурсію Херсоном всі починають від фортеці. Логічно, адже з неї починалося місто, і вона колись була містом.
Тут - купа старовини, хоча фортеці фактично і не залишилося – я вже згадував – залишки валів та дві брами, хоча брами доволі симпатичні й можуть служити самостійними туристичними об’єктами. На відміну від складів, арсеналів, казарм, тощо.
Навряд чи колись Херсонська фортеця була гарною візуальною атракцією – земляна фортифікація, не середньовічний замок, тому і шкодувати за її валами не варто. А дійсно цікавим об’єктом тут є Катерининська церква – формально собор, хоча за розмірами до собору й не дотягує.
Цікаво, що на фото вона часто виглядає банальним класицистичним храмом, типовим для самісінького кінця 18 століття, невеликим і без декору. Але отут якраз фотографія прибріхує – це велична і дуже колоритна споруда, та ще й пантеон.
Будівництво першого кам’яного храму у Херсоні почали у 1781 році. Саме кам’яного, адже зводили із місцевого вапняку, який і додає особливого колориту – не пам’ятаю інших таких храмів на українських теренах.
Будували п’ять років, освятили на честь святої Катерини – ну а на чию ж іще честь могли освятити, особливо перед візитом матушки-імператриці.
Але Катерина ІІ захотіла, щоб собор був Спаським – ну там якась плутанина, не буду лізти у подробиці. Імператриця сказала написати "Спасителю рода человеческого Екатерина II посвящает" - цей напис і нині є на стіні.
В храмі було поховано засновника Херсону – Григорія Потьомкіна, хоча там - доволі мутна історія. Подейкують, що Олександра Браницька забрала його тіло, й поховала у Білій Церкві, у своїй "Олександрії", підклавши на місце померлог, тіло якогось безхатченка. Імператор Павло І ненавидів свою матір, але ще більше він ненавидів Потьомкіна. У 1797 році він відвідав поховальний склеп князя, влаштований під церквою – лоскотав нерви.
Фото: Ще кілька фото Катерининської церкви (Роман Маленков)
Пізніше він наказав засипати склеп землею, що і було зроблено у 1798 році. Куди тіло діли – невідомо.
Ще за життя Потьомкіна біля храму (в огорожі) було поховано багатьох офіцерів вищого рангу, які загинули у 1788 році під час штурму Очакова. Два принца, молдавський господар, чотири генерали – дійсно справжній пантеон.
В радянський період, у 1930 році, собор закрили. Німці відкрили й знову освятили його в період окупації.У 60-х - знову закрили. Тут був склад, а пізніше – Будинок пропаганди товариства охорони пам’яток.
Дзвіниця, зведена за проектом Старова, була зруйнована в радянський період, і відбудована у 80-х, за старими кресленнями.
Катерининський собор стоїть на вулиці Перекопській. За 650 метрів від нього, у бік центру, на цій же вулиці, розташований ще один цікавий храм – церква святої Олександри. Цегляний модерн (чи то еклектика – так пишуть) у неоросійському напрямку, із купою кокошників, але досить цікавий. Церкву завершили у 1902 році. Вона була гімназійною.
Я не збираюся розповідати про усі архітектурні пам’ятки Херсону – для цього потрібно окремий путівник робити, але хочу згадати ще про дві – дім Блажкова та колишню Міську управу.
Унікальний палац з видом на Дніпро
Микола Блажков був міським головою Херсона та членом Державної Думи Росії.
На вулиці Лютеранській на початку 20 століття за проектом одеського архітектора Пауля Клейна, він збудував собі неоготично-неомавританський палац із оглядовою баштою із краєвидом на Дніпро. За зубчасту башточку народ називав будинок "замком", а який же замок - без таємниць!
Ось і у "замку" Блажкова їх вистачає.
Наприклад, у 1911 році у башті стався вибух. Руйнувань не було, лише вікна вилетіли – але що воно таке вибухнуло, так ніхто і не докумекав. Сам Блажков казав, що то мисливські патрони.
А у 1919 році частину будинку орендував Едвін Каруано – віце-консул Великої Британії, відомий багатьма оборудками та аферами. Одна з них була дуже гучною – в зв’язку із нестабільністю ситуації в Херсоні, Каруано запропонував перевезти золото із Херсонського банку у Одеський, значно більш захищений.
Золото на суму в майже 6 мільйонів рублів було завантажене на британський міноносець "Нереїда". І більше його ніхто не бачив. Схожу аферу він прокрутив із 15 тисячами пудів борошна, які попливли у невідомому напрямку на британському пароплаві "Дооб".
Адреса будинку Блажкова – вулиця Лютеранська, 18.
Херсон – єдине місто півдня та сходу України, де є ратуша
Херсон – єдине місто півдня та сходу України, де є справжня ратуша. Та ще й яка! Нині тут - Художній музей імені Шовкуненка, і далеко не всі херсонці, не кажучи про гостей міста, знають, що колись тут була міська управа. Звели будівлю у 1905-1906 роках за проектом Адольфа Мінкуса.
Цікаво, що проект вибрали в результаті конкурсу, на якому автори виставляли роботи анонімно. Ратуша стала головним символом Херсона.
Тут розташовувалися: міська управа, офіс міського голови, городовий сирітський і міський громадський банк. Тут же проводилися засідання міської думи.
Це справжня ратуша, із баштою (бефруа), великими вікнами та прекрасним декором.
Будівля зведена у синтезі кількох стилів, що вказує на талант архітектора, який дійсно став відомим після ратуші, й успішно працював у Києві (наприклад, за його проектами звели два будинки Гінзбурга) та Харкові, але найбільше він збудував у Одесі.
У Херсон можна їхати як у повноцінний туристичний поліс, де ви знайдете і чудові об’єкти й інфраструктуру.
До Херсону треба їхати, адже це одне із найцікавіших міст півдня України!
Нагадаємо, раніше ми писали про кращі місця для сплаву на байдарках в Україні.
Також пропонуємо почитати про Дрогобич, Борислав та Нагуєвичі – локації Львівщини для нових вражень.