Мікс жахливого і прекрасного: чим нас здивувала Албанія під час подорожі й спілкування з місцевими мешканцями

Родина українців з Енергодара продовжує своє незвичайне турне по Європі на автомобілі: склавши маршрут як по відомих, так і по "нерозкручених" містечках та інших локаціях, вони подорожують "максимально економно, але якомога яскравіше".

Наприклад, нещодавно вони побували в бухті Навагіо на грецькому острові Закінтос, яка ще недавно була невідомою для туристів, а тепер щорічно приваблює тисячі мандрівників. З Греції Будянські вирушили до Албанії, після чого запланували відвідування Болгарії.

У своїй новій колонці для РБК-Україна Наталія Будянська розповідає про свої враження від Албанії та про те, чим її здивувала ця країна

Найкращий спосіб дослідити країну - у спілкуванні з місцевими

В Албанію ми вирушили після відвідування Греції. Відразу хотілося б відзначити, що дороги в Албанії - відмінної якості. Навіть кращі, ніж платні грецькі автобани. Перший наш пункт на карті країни - містечко Гірокастра. Там у нас був заброньований готель зі сніданками, і в запасі - чотири доби на дослідження країни.

Гірокастра - це місто на півдні Албанії, в долині річки Дрінос. Чому вибрали для поїздки це місце? У цій країні ми не планували відпочивати на пляжах, оскільки цього вистачило на грецьких островах. В Албанії нам перш за все цікавий побут, місцевий колорит і пам'ятки. Якщо ви переслідуєте в поїздці схожі цілі, вам варто побувати саме в Гірокастрі й околицях. Саме місто побудоване ще візантійцями, і називається в народі "містом срібних дахів".

Фото: Місто Гірокастра, руїни будівлі (Наталія Будянська/для РБК-Україна)

У готелі нас зустріли, як рідних. Ми зазвичай вибираємо готельчики сімейного типу, на 3-4 номери. Це дає можливість спілкуватися з господарями й дізнаватися багато нового про країну, культуру, як було раніше, і як стало зараз.

Також вони можуть розповісти, куди піти, що подивитися. Власники міні-готелю з дороги відразу пригощають гостей вином і ракією, розпитують про деталі подорожі. Вони такі привітні, що навіть після короткого спілкування виникає відчуття, що ти вже частина їх родини. З тераси готелю відкривався приголомшливий вид. Видно гори, візантійський замок 12 століття з фортечною стіною і мечеть.

Містечко Гірокастра: наші спостереження

Щоранку на головній вулиці (не туристичній, де немає сувенірних крамниць і ресторанів) збираються албанські чоловіки - "потеревенити". Довго сидять на лавочках уздовж дороги, курять, щось п'ють і розмовляють. Там само, прямо на тротуарі, розташований ринок. На ньому продають кукурудзу, штучні квіти, сигарети поштучно. Чотири рази вранці ми проїжджали цією вулицею, і щоразу заставали на цьому місці скупчення чоловіків.

Албанці втомилися від тоталітарного режиму і важкого життя. Хочуть жити мирно і спокійно. Це тільки на вигляд вони суворі.

В країні багато українців.

В Албанії ми не помітили жодного мережевого супермаркету і жодної європейської заправки.

Якщо розплачуєшся готівкою в євро, то здачу дадуть албанською валютою - леками.

Фото: Вулиці Гірокастри (Наталія Будянська/для РБК-Україна)

Маска ніхто не носить навіть у супермаркетах і складається враження, що в Албанії коронавірусу ніби "немає" (насправді, звичайно, є).

З відомим албанським "розводом" на курсі грошей ми не стикалися: скільки оплачували палива, стільки літрів нам і заливали.

Ціни - як в Україні, але якість продуктів краща. У нас склалося враження, що "хімію" албанці в деякі продукти додавати ще не додумалися. А порції в ресторанах і кафе - зовсім не надто великі, як у Греції. Тобто звичайні, стандартні.

Албанія вражає. Трохи дратує тим, що олені часто вистрибують на дорогу, а захоплює своїм прагненням розвиватися і стати дуже привабливою для туристів. І для цього у неї є всі шанси!

"Мікс прекрасного і жахливого": головні "мінуси"

- розплатитися карткою можна тільки в супермаркетах і далеко не на всіх АЗС;

- банкомати не видають готівкові кошти;

- покинута посеред дороги машина на аварійці, повернути під час руху й при цьому не показати поворот, викинути сміття з вікна машини - на жаль, для багатьох албанців це нормально.

На мою думку, Албанія - це мікс прекрасного і жахливого. Але прекрасного тут більше. Видно, що Албанія розвивається, і скоро тут буде більше курортів європейського рівня. Вони й зараз є, але місцями розташовуються поряд з покинутими будівлями й іржавими сміттєвими баками на дорогах.

Фото: Бункери за містом (Наталія Будянська/для РБК-Україна)

Коли краще їхати до Албанії?

Країна омивається двома морями - Адріатичним та Іонічним. Обидва моря прекрасно підходять для пляжного відпочинку. Туристичний сезон, як правило, триває аж до середини жовтня. У вересні вечорами прохолодно, але вдень - жарко, і в цей час багато людей купається і відпочиває на пляжі.

Але варто врахувати, що з 6 вересня країна посилила правила в'їзду. Тепер туристам з собою треба мати або негативний ПЛР-тест (зроблений за 72 години), або тест на антиген (за 48 годин), або тест на антитіла (хто перехворів), або сертифікат про повну вакцинацію від COVID.

Гирокастра, Вльора, Берат: що подивитися в країні

Щоб скласти цікавий маршрут по Албанії за короткий термін, ми переглянули безліч роликів в Інтернеті та перечитали дуже багато інформації. Тому поїздка вийшла насиченою і цікавою. Всього за три повних дні ми побували в п'яти регіонах: Гірокастра, Вльора, Фієрі, Берат, Ельбасан.

Ще одне місце, яке варто відвідати - Ллагара. Це дуже красивий Національний парк Албанії й однойменний перевал через гори. Така собі "спрощена" версія траси Трансфагараш у Румунії.

Фото: Каньйон Лангаріца (Наталія Будянська/для РБК-Україна)

Дорога "петляє" серпантином уздовж узбережжя, повз красиві готелі й облаштовані пляжі, потім піднімається все вище. Але не скрізь можна скоротити шлях. Щоб з'їздити з Гірокастри до Ллогари та назад, у нас пішло шість годин. Хоча відстань - всього 140 кілометрів.

Варто відзначити, що дороги прокладені тільки по узбережжю, тому доводиться робити великий гак. Здається, норвежці б вже сотню тунелів прорубали, щоб заощадити час і спростити маршрут!

Каньйон Лангаріца - довжиною в 5 кілометрів, але ми пройшли максимум один кілометр. Види тут приголомшливі! Але потрібне зручне спеціальне взуття. Річка місцями - вище колін, іноді по щиколотку, переходити доводиться вбрід. Дно мулисте, і камені слизькі.

Фото: Перед відвідуванням каньйону не варто забути про зручне взуття (Наталія Будянська/РБК-Україна)

Термальні басейни Benje (Permet) - безкоштовні, як і пишуть у відгуках Google. Людей дуже багато, але інфраструктури немає ніякої - роздягальні, туалети, смітники - просто відсутні. Сильного запаху сірководню немає, водичка тепла.

Кастрове озеро під назвою Блакитне око на півдні Албанії біля міста Саранда - ще одна знакова пам'ятка регіону. Вода в цьому джерелі - нереального блакитного кольору, дуже прозора.

Фото: Кастрове озеро Блакитне око (Наталія Будянська/для РБК-Україна)

Найвідважніші стрибають зверху вниз, а вируюча вода виштовхує їх, не даючи глибоко зануритися. Багато хто просто купається біля берега, дівчата фотографуються. Для тих, хто стрибає вниз, колись давно тут спорудили місток. Зараз від нього залишилися дві іржаві поперечини шириною в одну ступню. Звідти й стрибають, але варто врахувати, що це небезпечно.

Також серед відомих локацій - печера піратів Pellumbas, затоплений італійський корабель (занурення), око Циклопа, озеро Коман, схоже на фіорд, ферма мідій. Ми встигли подивитися далеко не все. Але все ж нам вдалося побачити багато цікавого. Наприклад, відвідали підземний бункер колишнього диктатора Албанії Енвера Ходжа. Про нього ми розповімо більш детально у наступних публікаціях.

Нагадаємо, раніше Наталія Будянська розповідала, чим дивує мандрівників грецький острів Кефалонія.

А також про те, чим родину мандрівників здивував скельний комплекс Метеори з древніми монастирями.