Чим приваблює туристів унікальний об'єкт та як його зберегти
В Україні на сьогодні збереглося кілька історичних вузькоколійок, які потенційно могли б бути цікаві туристам. Раніше ми вже публікували статті про те, чи вдасться зберегти унікальний об'єкт - дитячу залізницю в Ужгороді та чим цікава туристам Боржавська вузькоколійка на Закарпатті.
106 кілометрів цієї вузькоколійки простяглися між станцією Антонівка і Зарічне в Рівненській області. Ця дорога ще унікальна тим, що проходить болотистою місцевістю Полісся. До деяких населених пунктів, крім вузькоколійки, взагалі немає нормальних доріг.
Історія цієї залізниці почалася в кінці 19 століття, коли виникла необхідність доставки лісу з заготівельних ділянок. Дорога була відкрита приблизно у 1895 році, проте точна дата її заснування невідома.
Фото: Лінія на карті України (uk.wikipedia.org)
Дорога використовувалася до початку Другої світової війни. Під час військових дій шляхи місцями були пошкоджені або розібрані. Після відновлення залізнична лінія також використовувалася для доставки деревини та інших вантажів.
У регіоні працювали промислові підприємства, які відправляли по вузькоколійці свою продукцію. У тому числі - на станцію Антонівка, де знаходився перевалочний пункт з вузької колії на широку.
Нагадаю, що Антонівка знаходиться на лінії "Ковель-Сарни", де прокладені колії стандарту 1520 мм. Сьогодні тут курсує одна пара приміського поїзда і по певних днях ходить поїзд "Львів-Бахмут".
Вузькоколійка Антонівка-Зарічне, можна сказати, стала культовою через велику увагу з боку шанувальників залізничного транспорту та туристів. Щороку сюди регулярно приїжджали групи ентузіастів не тільки з усієї України, а й з-за кордону.
Фото: Вузькоколійний пасажирський поїзд з вагонів ПВ40 з тепловозом ТУ2-062 в голові слідує за маршрутом (uk.wikipedia.org)
Вузькоколійка отримала визнання у різних публічних та медійних акціях, була внесена до мультимедійного проекту "Сім чудес Рівненщини". У 2010 році з розмахом відсвяткували 115-ту річницю з дня відкриття дороги.
Однак широка популярність і негласний статус історичного об'єкта не допомогли вузькоколійці зберегти регулярне пасажирське сполучення. У березні 2020 року після оголошення жорсткого карантину рух приміських поїздів за маршрутом Антонівка-Зарічне закрили.
Фото: Вузькоколійка Антонівка-Зарічне (uk.wikipedia.org)
Ця блокада триває і зараз. Але в один з травневих днів ентузіасти й фанати залізничної тематики взяли участь в поїздці, яку можна назвати разовою акцією.
Спеціальний тур поїздом відбувся завдяки громадській організації "Коростівська вузькоколійка" та її керівнику Дмитру Бабарику. У призначений час учасники туру почали збиратися ще з самого раннього ранку біля депо у селі Антонівка. Поки всі дружно розглядали старі вагони та платформи, з воріт гаража з'явився тепловоз ТУ7.
Почалися маневри й підготовка рухомого складу до спеціального рейсу. Для поїздки замовили два пасажирські вагони ПВ - 40 і одну платформу. Поки з одного шляху на інший локомотивом переганяли вагони, користуючись нагодою разом з іншими гостями, ми заглянули на запасний шлях, де стояв снігочист. Теж досить унікальна штука. Попри свій поважний вік, вона знаходиться в робочому стані.
Фото: Вокзал станції (uk.wikipedia.org)
На жаль, під час підготовки туру не обійшлося без неприємних моментів. Оскільки цю поїздку узгоджували заздалегідь із залізницею і чітко визначили склад поїзда, в тому числі й локомотив, виявилося, що тепловоз ТУ2 не готовий до виходу в рейс. Також була причеплена платформа, у якій майже не було бортів.
Довелося чекати цілу годину, поки замінять локомотив. Тепловоз ТУ2-063, який наполегливо чекали учасники туру, побудований e 1956 році на Калузькому машинобудівному заводі. До 1971 року експлуатувався на Забайкаллі, а після був відправлений в Антонівку Рівненської області й приписаний до ТЧ-1 станції Ковель.
Коли поїзд був готовий до відправлення, всі гості зайняли місця у вагонах і через хвилину спостерігали у вікнах пропливають повз сільські будинки, двори, паркани, а вже через п'ять хвилин пейзаж змінився густим лісом і полями.
Фото: Станція Біла, вхідний семафор (uk.wikipedia.org)
Кінцевою точкою маршруту обрали станцію Білу. Це було оптимальне рішення, оскільки на всю дорогу туди й назад необхідно було витратити 8 годин. А якщо їхати до Зарічного, то такий тур зайняв би набагато більше часу.
Звичайно, по дорозі ми зробили не одну зупинку для так званих фотостопів. Всі виходили з вагонів і, пройшовши кілька сотень метрів, чекали поки поїзд проїде повз, щоб зробити фотознімки або відобразити гарчащий локомотив з вагонами на відео.
Відео: 125-річна вузькоколійка Антонівка-Зарічне (youtube.com/Железные магистрали)
Була також зупинка на станції Володимирець, де досі збереглася дерев'яна будівля вокзалу, і можна було ближче розглянути систему семафорного регулювання руху, яка досі збереглася на вузькоколійці.
Нагадаю, що вузькоколійка прокладена по болотистій місцевості, також між водних каналів. Як відомо, ця територія багата покладами бурштину, що приваблює нелегальних копачів.
Одна з таких "бригад" протягнула через шляхи "рукави", якими мотопомпою відкачувалася вода. Побачивши поїзд, вони поспіхом прибрали свої снасті та сховалися біля насипу, щоб не потрапити в об'єктиви фото і відеокамер.
На станції Біла, яка була кінцевою точкою туру, поїзд мав змінити напрямок.
Для цього локомотив по суміжних коліях обігнав склад, відчепив платформу і переставив в протилежний кінець поїзда. Подивитися на поїзд, який приїхав сюди вперше протягом року, також прийшли місцеві жителі.
Фото: Вид з підніжки вагона вузькоколійного поїзда на тепловоз ТУ2-062 (uk.wikipedia.org)
До речі, поки ми їхали по маршруту, то зустрічали здивовані погляди людей, які вже давно чекають відновлення руху приміських поїздів по вузькоколійці.
Раніше місцева влада зверталася до "Укрзалізниці" з проханням відновити регулярний рух поїздів. Однак відповіді відомства зводилися до того, що приміські перевезення є збитковими.
Єдиний варіант зберегти вузькоколійку в робочому стані - це перетворення дороги на туристичну локацію. Як показує досвід минулих років, сюди охоче приїжджатимуть туристи, щоб помилуватися природою і побачити унікальну залізничну інфраструктуру, яка збереглася у первинному вигляді.
Нагадаємо, раніше ми писали, що подивитися у місті Прилуки на Чернігівщині.
Також пропонуємо почитати, де побачити квіткову красу під час поїздок по Україні.