Ізмаїл - могутній порт на рукаві Дунаю, де історія, архітектура й водне життя створюють атмосферу європейського міста на півдні України. Місто варте уваги не лише туристів знавців, а й тих, хто цінує історію та автентику унікальних локацій.
Чому Ізмаїл порівнюють з Братиславою та чим це місто унікальне, розповідає РБК-Україна.
Ізмаїл - одне з найбільших українських міст на Дунаї, розташоване майже на кордоні з Румунією. Ізмаїл виник у 16‑му столітті за указом османського султана, хоча поселення існувало завжди - ще за часів генуезьких та молдавських поселень.
Місто переходило під владу Османської імперії, Росії, Румунії, а з 1991 року стало частиною незалежної України.
Завдяки такій мультикультурній історії місто нагадує європейські дунайські порти - від Нові-Саду до Братислави.
Кафедральний собор Покрова Пресвятої Богородиці й придільна церква (фото: Вікіпедія)
Головна окраса Ізмаїла - набережна, яка тягнеться вздовж Дунаю і прикрашена сучасними скульптурами, зеленими зонами й оглядовими майданчиками.
Тут курсують прогулянкові катери, працює причал, а звідси ж відкривається краєвид на румунське містечко Тульча, що навпроти.
Архітектура міста - це мікс румунських, болгарських, османських і радянських стилів.
Особливо вирізняються стара водонапірна вежа, будівля Дунайського пароплавства, Свято-Покровський кафедральний собор, а також будівлі в колоніальному стилі біля центрального парку.
Вулички зі старими особняками та одно-двоповерховими будинками створюють атмосферу Центральної Європи.
Малая мечеть в Ізмаїлі (фото: Вікіпедія)
Ізмаїл - це також місто каналів: у деяких районах житлові масиви розташовані між відгалуженнями Дунаю, і є окремі човнові пристані, які використовують місцеві мешканці.
Це надає місту вигляду спокійного дунайського поселення з плавучими городами та приватними пристанями - майже як у дельті.
У регіоні співіснують українці, румуни, болгари, гагаузи, євреї - і кожен приніс свої традиції, музичні фестивалі, ремесла й гастрокультуру.
Кухня регіону - це багатство смаків: форшмак з дунайського оселедця, місцеві вина, каварма, плацинда, вареники - усе готується з душею та історією.
Церква Костянтина та Олени в Ізмаїлі (фото: Вікіпедія)
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу було використано такі джерела: Україна Інкогніта, Вікіпедія, Zahid.net, Новини Бессарабії.