Ви у подорожі й гуляли цілий день, ноги просять помилувати, а перед вами - ресторан з ідеальним видом на море. Ви підходите до дверей у шльопанцях, а офіціант із ввічливою усмішкою каже: "На жаль…". І ось ви вже вечеряєте не з видом на море, а з видом на супермаркет поруч.
Яке взуття у різних куточках світу може закрити вам доступ до бажаного столика у ресторані, розповідає РБК-Україна.
Тут культура "від ранчо до ресторану" існує, але навіть у вільних Штатах дорогі заклади мають чіткі правила.
Flip-flops - сигнал, що ви йшли на пляж, а не на вечерю.
Заношені кросівки - якщо вони виглядають так, ніби пережили рок-фестиваль, краще залишити їх у готелі.
Робочі чоботи - у стейк-хаусі можуть сприйняти за частину декору, але в елітному ресторані - ні.
Франція та Італія - взагалі окрема планета стилю, але й у Німеччині чи Іспанії діє правило, що взуття має бути охайним і доречним.
Пляжні шльопанці - тільки біля басейну.
Туристичні сандалі - ваш гід оцінить, ресторан - ні.
Старі кросівки - у Парижі вас можуть посадити ближче до виходу, ніж до вікна.
Відкриті чоловічі сандалі без шкарпеток - у більшості ресторанів це табу.
Британці люблять чіткі дрес-коди. І якщо у пабі кросівки ніхто не помітить, то у ресторані з білими скатертинами - вам зроблять зауваження одразу на вході.
Trainers (тренувальні кросівки) - часто заборонені у formal dining.
Flip-flops - лише для відпочинку на пікніку.
Робочі чоботи - етикет забороняє їх у більшості закладів.
В ОАЕ, Катарі чи Саудівській Аравії навіть у курортних готелях пляжне взуття залиште біля басейну. У шльопанцях вас не пустять навіть у ресторанчик при готелі.
Відкрите спортивне взуття - недоречне у ресторанах із живою музикою та кришталевими люстрами. До таких закладів - тільки закриті туфлі або елегантні лофери.
Заношене взуття - сприймається як неповага до закладу.
В Японії чи Кореї велике значення має вигляд взуття - воно не просто частина стилю, а показник вашого ставлення.
Брудні підошви - офіціант помітить їх раніше, ніж вільний столик.
Гумові шльопанці - добре для онсена, погано для суші-ресторану.
Гучні або яскраво-блискучі кросівки - небажані у формальних місцях.
У Ріо чи Буенос-Айресі можуть пробачити шорти, але взуття має бути пристойним.
Пляжні шльопанці - максимум у кафе при набережній.
Туристичні трекінгові черевики - залиште для походів, а не вечері.
Старі сандалі - вважаються ознакою неохайності.
У дорогих ресторанах у більшості країн не люблять відкрите, спортивне, заношене або пляжне взуття.
Класичні закриті туфлі або охайні лофери - універсальний варіант, що майже скрізь працює.
Акуратні кросівки, балетки, жіночі босоніжки делікатного дизайну - допустимо у більшості закладів.
"Ресторани та бари в таких місцях, як Барселона, Дубай чи навіть грецькі острови, часто мають суворі правила дрес-коду, і чоловікам не дозволено заходити у спортивному взутті чи пляжних сандалях", - поділився експерт Джуліан Нельсон.
Він додав, що у Туреччині в багатьох закладах від чоловіків вимагають носити взуття з закритим носком.
І це стосується не тільки міст, але й круїзних лайнерів, бо на деяких є чіткі правила, що ввечері у кросівках не можна не тільки до ресторану, а й навіть гуляти по кораблю.
Експерти радять дотримуватися при зборах правила "трьох пар взуття":
До речі, такий самий формат варто використовувати й під час підбору одягу - у вашій валізі має бути один наряд, який відкриє вам двері у будь-який ресторан.
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані джерела: дописи мандрівників у Reddit, Fooddocs, поради експертів Express, Table Agent, Washington Post, Cruise critic, Yelp, Вікіпедія.