Як урізноманітнити будні на карантині у столиці парки, мости та історичні вулиці
Новина про введення посилених карантинних обмежень засмутила багатьох мандрівників. Не кожному вдалося отримати спецперепустки, за якими пускають до громадського транспорту в Києві, й через це багато хто відмовився від поїздок.
Але залишається один із варіантів активного відпочинку, який урізноманітнить перебування на карантині - це поїздки на велосипеді в місті або неподалік від Києва.
Коли нарешті прийшла весна, і не хочеться сидіти вдома, велосипед може стати гарною можливістю дослідити місто. Додатковий "плюс" у тому, що на велосипеді можна відкривати для себе й такі цікавинки Києва, куди пішки та громадським транспортом не завжди зручно дістатися. Давайте з'ясуємо, які цікаві місця можна побачити на правому березі Києва.
Святошин - район, відомий з давніх-давен як оздоровчий курорт. Найбагатші кияни будували тут свої дачі.
На жаль, будівель подібного типу стає все менше. Тож дуже раджу вам прогулянку на велосипеді цим районом, щоб побачити один із найстаріших в Києві кінотеатр “Екран” і подихати чистим повітрям велетенських сосен, милуватися якими й приїжджали сюди на початку 20-го століття.
Фото: Таким мальовничим був Святошин на початку 20 сторіччя (facebook.com/kiev.klab)
Пуща-Водиця - ідеальне місце для велопрогулянки. Повітря соснового і змішаного лісу тут настільки чисте, що на початку 20-го століття за ініціативи відомого лікаря Феофіла Яневського тут відкрили перший у Російській імперії санаторій для лікування поширених тоді сухот.
Це ж свіже повітря, а також спокій і розмірність життя у Пущі приваблювало наприкінці 19-го сторіччя заможних киян. Для дачників у 1900 році було прокладено трамвайний маршрут до Контрактової площі, який і сьогодні курсує під номером 12.
І це, мабуть, найромантичніший і наймальовничіший трамвайний маршрут Києва. Поряд є стежка і можливість проїхатися вздовж нього велосипедом і насолодитися краєвидами!
У Пущі можна помилуватися вишуканими дерев'яними будівлями дач, авторство яких приписують відомому архітектору Брадтману. Сьогодні їх збереглося не так багато.
Недалеко від Пущі-Водиці можна покататися у парку “Кинь Грусть”. Він знаходиться між масивом Виноградар та Оболонню. Походження назви пов'язують із легендою про перебування у Києві російської імператриці Катерини Другої. Вона, проїжджаючи 1787 року цією місцевістю, нібито сказала князю Потьомкіну: “Кинь грусть!”.
Також ця місцевість відома як “Крістерова Гірка”.
Сьогодні активісти активно борються за її збереження. Саме тут садівник та підприємець Вільгельм Крістер започаткував у 1850 році фірму “Садівництво і насіннєве господарство "В. Крістера". Фірма стала знаменитим розплідником, що постачав саджанці плодових і декоративних рослин не тільки приватним садівникам, але і для благоустрою паркових зон у Києві.
Пізніше на базі цього господарства була відкрита агрошкола, випускники якої працювали садівниками по всій Україні. У господарстві Крістера були також виноградники, городи, молочна ферма, пасіка, риборозплідні ставки. Саме ці виноградники й дали назву району, який знаходиться поруч - Виноградар.
Якщо проїхатися трошки далі, то на вулиці Осиповського можна знайти легендарну 150-літню “Ялину Крістера”, посаджену самим Вільгельмом, а також один з найстаріших і найбільших дубів Києва. Йому близько 700 років, його висота - понад 30 метрів, обіймище стовбура - п'ять з половиною метрів.
До слова, якщо через дорогу від дуба заглянути на територію Інституту харчової хімії та технології НАН України, то можна побачити залишки садиби Крістера.
Поділ - найкраще місце для велопрогулянки через його рівнесенький ландшафт. Також тут багато цікавих місць, на які не всі звертали увагу.
Наприклад, на будинку за адресою вулиці Юрківській збереглася позначка рівня води за 1931 рік, коли в Києві був зафіксований катастрофічний максимальний рівень води - 97,6 метра над рівнем моря.
Рекомендуємо також здійснити велопрогулянку "радянським постмодерністичним" районом 1980-х років біля станції метро Тараса Шевченка (наступна після Контрактової площі у бік Оболоні). Саме тут в часи руйнування соціалістичних доктрин з'явилося “місто для людей”.
При пізньому СРСР архітектори постаралися втілити в проектуванні цього району свої сміливі ідеї. Ви по-іншому подивитися на цей район Подолу “за Валами” з його затишними двориками та незвичайними архітектурними рішеннями.
Фото: Залишки керамічного заводу Анджейовського (Льоля Філімонова)
Проїдьтеся також Кирилівською - найстарішою промисловою вулицею міста з її будівлями 19 століття. На розі Кирилівської та Заводської ви знайдете і залишки Фабрики кахельних виробів Йозефата Анджейовського та Єви Куликовської, яка свого часу оздоблювала найкрасивіші будинки Києва кінця 19-го - початку 20-го сторіччя.
Завод діяв у Києві близько сорока років. Його вироби отримували численні нагороди. І сьогодні на будівлі можна побачити майолікову плитку виробництва цього заводу.
Фото: Памятник Анатолію Кузнецову - автору книги "Бабин Яр" на вулиці Кирилівська. Хлопчик в одязі 1940-х років читає листівку з наказом нацистської окупаційної влади (uk.wikipedia.org)
На Кирилівській 61-63 відома хірургічна лікарня Зайцева, яка свого часу стала відомою через “Справу Бейліса”. Це судовий процес, який проходив у Києві восени 1913 року проти київського міщанина єврейського походження Менахема Менделя Бейліса, якого звинувачували в убивстві хлопчика Андрія Ющинського.
Сьогодні на Кирилівській руйнується одна з найкрасивіших архітектурних пам'яток - Пивзавод Ріхерта. Дуже сподіваємося, що він потрапить у хороші руки і його реставрують. Якщо ви ніколи не звертали на нього уваги, дуже рекомендуємо приїхати на заході сонця і насолодитися красою однієї з найстаріших промислових садиб Подолу, збудованій у 1892-1895 роках.
Фото: Пивзавод Ріхерта на Кирилівській роками руйнується (uk.wikipedia.org)
У сквері Гейдара Алієва, розташованого уздовж вулиці Глибочицької, є вертикальна мозаїка, єдина у світі точна копія килима Шейх Сафі у натуральну величину. Оригінальний килим - один з найдавніших тебризьких килимів, якій дивом зберігся до наших днів з 1539 року. Завітати сюди можна з 8 ранку й аж до півночі.
Співоче поле має загальну площу 44 гектари. Отже, тут є де покататися. А до того ж, з парку відкривається приголомшливий вид на Лівий берег.
Фото: На велосипеді можна доїхати до Співочого поля в центрі столиці (uk.wikipedia.org)
Кажуть, що на Площі Слави повітря краще, ніж будь-де у Києві. Можливо, це саме тому, що площа є найвищою точкою столиці відносно річки Дніпро і розташована на висоті 200 метрів.
А Маріїнський парк розбитий в англійському стилі, особливість якого – відсутність гострих кутів, плавні форми паркових алей. Дерева і кущі не висаджуються прямими лініями, а замість цього вся зелень підстригається до м’якої заокругленої форми. Завдяки цим непомітним особливостям Маріїнський парк ідеальний для відпочинку.
Фото: Маріїнський парк в Києві (РБК-Україна)
У Маріїнському парку є пам'ятник найвідомішому символу Києва - каштану. Він з'явився тут 1 червня 2009 року у Всесвітній день захисту дітей і присвячений київським мамам та новонародженим дітям. Саме до відкриття пам'ятника 89 жінкам, які цього дня стали мамами, видали сертифікати, які надавали їм право на висадку власного каштана в парку.
Акція дуже сподобалася киянам, і невелику галявину перед Бронзовими каштанами тепер дехто неофіційно називає Галявиною новонароджених. До речі, всі дерева прижилися, і сьогодні дуже приємно прогулятися серед квітучих каштанів.
Фото: Арка Дружби народів з інсталяцією "Тріщина дружби", яку присвятили проблемі українських політв'язнів у Росії (uk.wikipedia.org)
А наш Парковий місток, відомий також як "Місток закоханих", спроектував у 1910 році відомий вчений, “батько електрозварювання” Євген Патон. У 1983 році була проведена повна реконструкція Мосту Закоханих. Старі конструкції, які демонтували в ході робіт, були передані до музею народної архітектури та побуту в Переяслав-Хмельницький.
А от основу конструкції моста залишили, і сьогодні вона така ж міцна, як і 110 років тому. Багато киян тоді навіть не зауважили реконструкцію, адже зовнішній вигляд мосту не надто змінився. Сьогодні міст оснащений оригінальною підсвіткою.
Фото: Парковий пішохідний міст ввечері (uk.wikipedia.org)
А чи знаєте ви про секрет Арки Дружби народів? Якщо комусь встати з одного боку арки, а комусь з іншого, і почати говорити в колону доволі тихо, то ви почуєте один одного так, ніби спілкуєтесь поруч або телефоном. Спробуйте, це дуже цікаво!
Нагадаємо, раніше ми писали про найцікавіші місця неподалік від Києва, куди можна поїхати на вихідних під час карантину.
Також ми розповідали про незвичний монастир у печері, який варто побачити у Чернівецькій області.