На край землі: важкодоступні острови, Океанія і Антарктика очима українця

За Рифом: смертельно небезпечна течія чатує на плавця на острові Нова Ірландія, Папуа Нова Гвінея.

Океанією називають частину земної кулі площею 8,5 мільйонів квадратних кілометрів, що майже повністю покрита водою. Автор цього блогу 10 років мандрував по Океанії та часто ризикував, вивчаючи людей, їх традиції та містичні обряди.

"Вранці ми прокинулися на дереві, ледь розуміючи, як і навіщо ми на нього піднялися"

Ввечері, 6 травня 2010 року, ми удвох з Оксаною, моєю дружиною і супутницею в експедиціях, приземлилися в аеропорту Кевьенг (Kavieng) на острові Нова Ірландія (New Ireland), розташованого у близько 2000 морських миль на північний схід від порту Дарвін, Австралія. Ми обрали безлюдне місце для відпочинку після важкого сходження на вулкан Маунт Гілуве. Цим місцем була хатинка в 15 хвилинах їзди з міста.

Вранці ми прокинулися на дереві, ледь розуміючи, як і навіщо ми на нього піднялися, майже як слоненя Дамбо в Диснеївському мультику. Це чудо-хатинка, або "Tree house" з трьох поверхів, що спирається частково на підпірки, частково - на стовбур гігантського дерева.

Будинок був збудований навколо стовбура. Або, вірніше, стовбур пронизав його наскрізь і йшов своєю величезною зеленою кроною в небо, як в іншій казці - про Джека і бобове зерно. Ми жили у верхній кімнаті, зі стінами з простих дощок з великими щілинами. Дошки були просто прикріплені до гілок.

Фото: Соломонові острови - архіпелаг у Тихому океані, на схід від острова Нова Гвінея (із особистого архіву)

В кімнатку вели неймовірно круті сходи. Всю ніч вирував тропічний ураган. Раніше ми не зустрічалися з вітром такої сили. Іноді вітер прискорювався і тоді застрявав в щілинах, видаючи виття схоже на шум реактивного літака. Потім вітер стихав, і вже океан продовжував ревіти в нескінченній спробі розбити в пил береговий риф.

Небо було повністю затягнуте низькими хмарами. Виття ураганного вітру на даху над головою й виття розбурханого моря під підлогою створювали гостре відчуття незахищеності.

Наступного дня погода покращилася. На сніданку нам пощастило: вперше в житті ми спробували “салат мільйонера”. Салат має таку назву, тому що складається з дуже смачних інгредієнтів. Перш за все це серцевина кокосової пальми (Cocos nucifera). Ми швидко обстежили пустельні околиці й вирішили вивчити підводний світ вузької лагуни, що простягалася між берегом і рифом.

На піщаному дні ми з подивом виявили безліч великих темно-блакитних й світло-блакитних морських зірок з трьома, чотирма, п'ятьма, шістьма, і навіть сім'ю кінцівками! Чого тільки немає на білому світі!

Фото: Соломонові острови - переважно вулканічного походження (із особистого архіву)

Зовсім поруч з будинком була невелика, схожа на широкий струмок, прісноводна річка, що впадає в лагуну. Був час відливу, і знайти місце для купання було дуже складно. Доводилося присідати навпочіпки, щоб зануритися в воду і при цьому бути вкрай обережним, щоб не поранитися об корали.

Раптово я зловив ногами поглиблення - щось на зразок вузької довгої вимоїни під водою і необачно зробив кілька гребків, пливучи вздовж улоговини у напрямку до рифу. У наступну мить я опинився в 30 метрах від берега! Потужна течія винесла мене, як тріску, в океан через вимоїну в рифі.

"Мене підхопила течія, яка без зупинки продовжувала тягнути мене у відкритий океан"

Був сонячний пізній ранок, близько 11 години. Коралово-пісочне дно було добре видно в прозорій воді. Здавалося, ось-ось і торкнешся його ногою, але це не дозволяла триметрова глибина.

Після кількох відчайдушних спроб повернутися через вимоїну в лагуну я відчував себе повністю виснаженим.

Фото: "На піщаному дні ми з подивом виявили безліч великих темно-блакитних й світло-блакитних морських зірок з трьома, чотирма, п'ятьма, шістьма, і навіть сім'ю кінцівками" (із особистого архіву)

Моє серце шалено калатало. Мені здавалося, що воно ось-ось вистрибне з грудей. Я не міг відновити дихання. Мене постійно відносило далі й далі. Я опинився вже в ста метрах від берега. Берег безперервно віддалявся, і пальми вже здавалися крихітними. Виявилося, мене підхопила течія вимоїни в рифі, або "rip current", яка без зупинки продовжувала тягнути мене у відкритий океан. Швидко з'явилася втома, і з нею - найгірше, що може бути - паніка.

Серце працювало на своїй межі. На поверхні було бурхливе хвилювання, так що я кілька разів навсправжки ковтнув солоної води. Продовжуючи боротися з течією, яка віджимала мене від берега, я вирішив плисти на спині, щоб заспокоїтися і відновити дихання.

Фото: Більша частина островів вкрита вічнозеленими лісами - пальмами, фікусами та іншими рослинами (із особистого архіву)

Як мені здавалося, пройшло дуже багато часу. Берег тепер не наближався, але й не віддалявся. Я спробував визначити глибину, але допірнути до дна і навіть розгледіти його ніяк не виходило. Але мені вдалося заспокоїтися, тепер я міг знову плисти.

Для просування вперед я вирішив спробувати ловити гребені великих хвиль які рухалися в напрямку берега. Роблячи кілька потужних гребків, щоб розігнатися в момент наближення великої хвилі, я став намагатися як би ковзати по піні разом з гребенем вперед. Ура! Вийшло.

Через кілька хвилин нарешті знову стало видно дно, ще трішечки й потужна хвиля перенесла мене через гострий як пила кораловий риф. Кілька гребків - і я зміг ногами торкнутися чогось твердого! Я занурювався, відштовхувався від дна і вистрибував на поверхню, рухаючись проти течії в бік берега. Я врятований!

Звичайно, мені допоміг досвід запливів між островами, плавання в диких місцях, відкритому морі. Завдяки цьому я зміг віддихатися й уникнути паніки. На наступний день, розмовляючи з місцевим господарем хатинки, ми від нього почули, що "між іншим, в цьому місці смертельно небезпечно купатися". А коли я йому сказав, що ми вже в курсі, у відповідь прозвучало – "авжеж, я чув цю історію від своєї доньки, вона все бачила, ти - хороший плавець!".

Далі буде.

Нагадаємо, раніше ми писали про кращі місця в Україні для сплаву на байдарках.

Крім того, ми писали про три маршрути вихідного дня, в які можна вирушити з Києва.