З чого почати знайомство з другим за величиною містом на Кіровоградщині
Кіровоградська область - регіон, який нечасто відвідують туристи. Втім, тут є що запропонувати мандрівникам. У минулій публікації ми писали, які цікаві локації можна подивитися на Кіровоградщині, якщо ви їдете сюди вперше: від штолень до кар'єрів з водою бірюзового кольору та закинутих палаців.
Цього разу пропонуємо побувати в Олександрії - одному із найвідоміших міст області та другому за величиною після обласного центру - Кропивницького. Що подивитися в Олександрії та де знайти інформацію про туристичні цікавинки області - у матеріалі РБК-Україна.
Олександрія - самобутнє місто, яке розвивалося під впливом багатьох культур. Втім, деякі народи тут вже давно асимілювалися. Наприклад, так відбулося із сербами, каже під час екскурсіє містом журналіст, дослідник та редактор сайту "Тексти.Олександрія" Віктор Голобородько. До слова, за всю історію існування населеного пункту Олександрія - четверта його назва.
"Першою назвою стала Усиківка. З'явилася вона, коли ще у 30-х роках 18 сторіччя на ці терени приїхав Грицько Усик та його побратими - це були козаки Миргородського полку Кременчуцької сотні Гетьманщини. Вони вже мали певний статус, володіли землею.
Козаки почали тут облаштовуватися й заснували кілька невеликих населених пунктів. Їх врешті об'єднали в один великий, який так і назвали - Усиківка. Потім з'явився топонім Нова Сербія - проект, яким Російська Імперія фактично намагалася замінити козаччину. Проект провалився, проіснувавши трохи більше десяти років. Далі місто перейменували на Бечею - це вже сербська назва, яка означає "те, що має велику цінність", - розповідає краєзнавець.
Фото: Олександрія, центр міста біля театру (РБК-Україна)
Далі у Російської Імперії з'явилася ідея трансформувати ці території: вирішили, що тут буде Олександрійський повіт. За кілька років і саме місто назвали Олександрією.
"За однією із версій, назване воно так на честь одного з наступників престолу - Олександра. Також кажуть, що на честь Олександри - однієї з представниць царського роду. Третя версія - козацьку Усиківку перейменували на Олександрію, бо Катерина ІІ та Потьомкін любили образ Олександра Македонського. При дворі цей образ часто використовували і, ймовірно, назва походить саме звідти. Можливо, це на той час була просто така мода. Хай там як, назва збереглася, і на сьогодні вона мало асоціюється з чимось імперським, вже ставши повністю своєю", - пояснює Віктор Голобородько.
Фото: Особливо атмосферно у місті восени (РБК-Україна)
Олександрія завжди формувалася представниками одразу кількох етносів. Українці складали найбільшу частину, другими за чисельністю були євреї. Третіми були росіяни, далі йшли серби.
Останні давно асимілювалися, але залишили немалий слід в історії міста. Зокрема, частина цікавих будинків у центрі була збудована саме сербами за походженням.
Більшість цікавих локацій сконцентровані в центрі міста.
Це пам'ятка архітектури, що має чотири яруси. Свого часу це була найвища споруда у місті.
"Споруджена вона недарма: свого часу Олександрія зазнала великих втрат через пожежі. Щоб цього більше не сталося, земство замовило будівництво пожежної каланчі. Звели її у 1896 році, і з того часу ніхто її не руйнував, а каланча успішно виконувала свої функції", - розповідає Віктор.
Фото: Колоритна будівля пожежної каланчі. Зараз тут теж знаходиться пожежна частина (РБК-Україна)
Згодом до неї додався унікальний елемент - куранти. Вони раніше розміщувалися на іншій будівлі - приватній, яка до сьогодні не збереглася. За СРСР годинник перенесли на споруду аптеки, яка теж вже зруйнована. Там куранти знаходилися до 1950-х.
Фото: Годинник на каланчі, який періодично відбиває бій РБК-Україна)
"Люди вирішили зберегти годинник, встановивши його на башту пожежного депо, і у 1986-му році тут вони вперше відбили бій. Сьогодні теж періодично відбивають, хоча час показує не завжди точний. На верхній ярус каланчі теоретично можна залізти. Але це небезпечно, бо реконструкції давно не проводили. Краще розглядати будівлю знизу. Особливо восени дуже добре восени видно гра світла і тіні, що вигідно показує всі форми споруди", - додає гід.
Це єдиний історичний храм Олександрії, який був збережений після масових руйнацій більшовицсько-радяньким урядом. Збудована синагога в середині 19 сторіччя.
"Єврейська громада була у місті дуже потужна. У місті діяло дві синагоги, потім з'явилися молельні будинки. А це приміщення - одна із невеликих синагог. За СРСР тут вирішили облаштувати кінотеатр. Завдяки тому, що більшовикам потрібна була велика будівля, вона й збереглася", - пояснює Віктор Голобородько.
Фото: Синагога "Бешмедріс"- єдиний історичний храм міста, який був збережений після масових руйнацій більшовистсько-радяньким урядом (wikimedia.org)
За Другої світової будівля використовувалася як госпіталь - як німецький, так і радянський.
"Так іронічно склалася доля, що споруда зараз використовується теж релігійною громадою, але вже протестантською. Споруду передали у приватну власність церкві адвентистів сьомого дня. До слова, вони підійшли до збереження пам'яті з повагою - сьогодні в храм можна зайти, і ви помітите, що там зберегли скрижалі заповіту та інші елементи, характерні для синагоги", - продовжує журналіст.
Одна зі споруд цивільної архітектури Олександрії, яка була спеціально споруджена для банку наприкінці 19 сторіччя. У приміщенні й зараз є спеціальні сховища для зберігання грошей.
За радянських часів була державним банком. Саме тут із захоплення банківських цінностей Олександрії більшовики свого часу й почали окупацію міста.
Фото: Споруда казначейства з моменту побудови виконувала одні й ті самі функції (РБК-Україна)
Далі споруда казначейства була передана державному банку, і протягом всього існування виконувала саме такі цілі. За словами пана Віктора, останній власник, "Промінвестбанк", не знає, що робити зі спорудою, тому вона поки законсервована. Однак, на щастя, будівля зберігається у досить непоганому стані.
Споруджувався як приватний будинок, що належав власнику магазинів та комерційної нерухомості Штромбергу. Його спорудили у кінці 19 сторіччя. Має виразні риси романтизму у поєднанні з елементами класицизму, ренесансу і модерну.
Силует споруди вирізняє висока двоповерхова башта у стилі романтизму із похилими стінами-контрфорсами.
Фото: Будинок Штромберга має виразні риси романтизму у поєднанні з елементами класицизму, ренесансу і модерну (РБК-Україна)
"Про власника будівлі, Штромберга, ми знаємо сьогодні не дуже багато. Відомо, що він володів всією бакалією міста, а практично всі магазини в центрі міста були його. На той час діяла вимога - чим більше вікон виходить на головну вулицю, тим вищий податок сплачував його власник. Бачимо, що вікон тут багато, і вони великі. Очевидно, що власник був небідним, і міг собі це дозволити", - розповідає гід.
Зараз приміщення використовується як приватний медичний центр: власник не змінював фасади на свій лад, а зберіг оригінальні риси споруди.
Фото: На щастя, вдалося зберегти оригінальні риси споруди (РБК-Україна)
Одна зі знакових споруд міста. Приватний будинок голови земського зібрання, очільника земської управи, депутата Четвертої Державної Думи, губерніального старости Херсонської губернії часів Української Держави Семена Піщевича.
Споруджений у 1903 році у стилі модерн з елементами еклектики. Виразний контур башти та просторі внутрішні приміщення показують розкіш і водночас естетичний смак власників.
"Семен Піщевич походив із сербської родини, однієї з найшановніших у місті. За життя мав типову кар'єру дворянина. У 40 років його обрали головою Олександрійського повітового земства. За рік до того почав будувати для себе і дружини цей будинок.
Сам Семен Піщевич був людиною унікальною - наче й мав би підтримувати монархію та все що з нею пов'язано. Однак у певний момент він написав заяву і пішов з посади, бо його погляди не відповідали тому, яким чином мала управлятися територія. Він повернувся додому, і його обрали керівником місцевого земства", - розповідає гід.
Фото: Сьогодні це одна із найбільш помітних споруд міста (РБК-Україна)
Коли почалася українська революція, Семен Піщевич став комісаром тимчасового уряду. Коли після Центральної Ради почалася доба Гетьманату Скоропадського, його обрали губерніальним старостою Херсонської губернії.
Фото: Вікна будинку Піщевича зсередини (РБК-Україна)
"За ефективне управління йому "світила" посада міністра в уряді Скоропадського. Втім, зараз ми знаємо, що сталося з гетьманатом Скоропадського. Зрештою він емігрував, до "білого руху" не пішов. Помер у 1945 році в Парижі. Там само поховані його дружина та донька. Його сина у 1918 році в Олександрії розстріляли більшовики", - розповідає екскурсовод про постать Піщевича.
До слова, відчути атмосферу того часу можна ще більше, поселившись у цій будівлі: зараз у будинку діє приватний готель та антикафе.
Споруда, де із перших років життя жив і навчався Дмитро Чижевський - відомий філософ, вчений-славіст. Споруду перебудували близько 1904 року.
Більшовики реквізували будинок у родини, почавши використовувати його як приватні квартири для місцевих партійних еліт. Зараз є наміри створити у цьому будинку музей Дмитра Чижевського та розвивати навколо постаті відомого науковця туристичний бренд Олександрії.
Фото: У одній з частин будинку Чижевського зараз розміщується аптека (РБК-Україна)
Ще за спогадами Марка Кропивницького, наприкінці 19 сторіччя Олександрія була одним з небагатьох міст в Україні поруч із Херсоном та Єлисаветградом, де вже діяли аматорські театральні трупи, які ставили п'єси українського репертуару.
Театр в Олександрії нещодавно ґрунтовно відреставрували - як зовні, так і всередині. Споруда перебувала на реставрації з 2016 року, а загальна кошторисна вартість проекту склала більше 92 мільйонів гривень.
Фото: Сучасне приміщення театру в Олександрії після реконструкції (РБК-Україна)
Фото: Величезна люстра у головній залі (РБК-Україна)
Саму споруду театру збудували у 80-х роках 19 сторіччя - спершу як дерев'яний театр Епштейна. У прямокутній простій на той час споруді виступали корифеї українського театру. Далі у 1902 році театр було повністю реконструйовано.
На початку 20 сторіччя у театрі грали переважно пересувні акторські трупи. У жовтні 1905-го в Олександрії гастролювало "Товариство малоросійських акторів" під керівництвом Панаса Саксаганського, де брали участь легендарні діячі театральної сцени - Іван Карпенко-Карий, Марко Лукич Кропивницький, Марія Заньковецька.
Фото: "Олександрійський театральний листок" №7 за 1911 рік (uk.wikipedia.org)
Кажуть, театральне мистецтво було настільки популярне серед жителів Олександрії, що на початку 20 сторіччя у місті почали видавати театральну газету "Олександрійський театральний листок". Цікаво, що це була єдина на усю тодішню Російську імперію театральна газета, яку заснували у невеликому провінційному місті.
Зараз у театрі радіють, що приміщення нарешті реконструйоване: тут розвивають власну театральну сцену і очікують на гастролі відомих акторів.
Фото: Таким був головний фасад театру у 2009 році (uk.wikipedia.org)
Олександрія - ще й місто футболу, впевнено стверджують самі місцеві мешканці. Спортивний туризм тут вже є не один рік - найчастіше до міста приїздять на матчі прем'єр-ліги. Кажуть, місцевий стадіон - один із найпотужніших в області. Зараз це також головна арена місцевого та відомого на всю Україну ФК "Олександрія".
Культурно-спортивний комплекс "Ніка", що теж знаходиться в центрі міста, вміщує 7000 глядачів. Передбачені окремі місця для дітей та представників фан-клубів, є віп-ложа.
На стадіоні а також у двох точках в місті можна придбати на згадку атрибутику ФК "Олександрія": від футболок і чашок до магнітів, виготовлення яких замовляють у місцевої олександрійської майстрині. Прямо біля стадіону є кафе та готель.
Фото: Головна арена ФК "Олександрія" (РБК-Україна)
До слова, тут за символічну плату (близько 100 гривень з групи туристів, яка складається з 10 людей) можна побувати на екскурсії, де вам покажуть усі трофеї, здобуті ФК "Олександрія" у різний час, і розкажуть історію футбольного клубу від етапу його створення.
Фото: За символічну плату у 10 гривень з людини можна побувати на екскурсії, де розкажуть історію ФК "Олександрія" (РБК-Україна)
"В Україні є три професійні ліги - найвища прем'єр-ліга, далі - перша та друга. Ми здебільшого грали у першій, і впродовж останніх років граємо у найвищому дивізіоні. Тут, наприклад, здебільшого кубки, завойовані під час ігор у першій лізі. Окремо під час екскурсії показуємо фото наших футболістів. Приміром, колишній наш Сергій Чуйченко прославився тим, що забив 101 гол для нашої команди (на той час команда називалася "Поліграфтехніка" - ред.). Ми його поважаємо і завжди раді бачити у нас на стадіоні", - розповідає Маркетолог ФК "Олександрія" Антон Пилипенко.
Ввечері у Олександрії можна прогулятися затишним парком імені Тараса Шевченка, розташованим відразу поруч зі стадіоном: тут влітку почали роботи з укладання нової плитки з 3D- ефектом, з'явилися нові клумби та світломузичний фонтан.
Відео: Світломузичний фонтан в Олександрії (youtube.com/Моя Александрия)
Фото: Відреставрований парк імені Тараса Шевченка в Олександрії (РБК-Україна)
У розмові з РБК-Україна місцеві фахівці з туризму кажуть, що приватних турів до міста Олександрія з великих міст в різних регіонах України проводиться мало або ж вони відбуваються "під запит" для окремих груп. В мережі ми знайшли лише кілька подібних пропозицій з виїздом з Києва, але дати турів не завжди визначені.
Через це, плануючи мандрівку, варто шукати інформацію про туристичні локації та логістику у офіційних джерелах. Зокрема, гіди запевнюють, що у місцевому туристично-інформаційному центрі Олександрії готові підказати всю необхідну інформацію - від того, які тури проводяться регіоном до актуальної інформації про час роботи музеїв, та інших цікавих локацій та подій в місті.
Безкоштовний туристичний чат-бот для мандрівок Кіровоградською областю: Telegram та Viber.
Державний інформаційно-туристичний центр "Олександрія": (095) 911-04-56, сторінка центру у Facebook.
Офіційний сайт "ФК" Олександрія: тут можна знайти розклад футбольних матчів та новини з життя клубу, замовити екскурсію стадіоном та всіма його приміщеннями.
Нагадаємо, раніше ми писали, що для українських туристів на Кіровоградщині вперше стали проводити ретро-тури на вузькоколійках.
Також пропонуємо почитати, як у Чернігові відновлюють самобутню архітектуру з дерев'яним мереживом, якої не знайти в інших регіонах.