Топ країн ЄС, де українці найчастіше планують повернення додому
З яких країн Європи українці планують повернення додому (фото: Getty Images)
Бажання повернутися додому серед українців, що виїхали до Європи через війну, залишається стабільно високим. Проте рівень цього бажання кардинально відрізняється залежно від країни перебування. Деякі держави, які на початку здавалися "безпечною гаванню", через внутрішні правила, мовний бар'єр та економічну специфіку підштовхують наших громадян до ухвалення рішення про повернення.
РБК-Україна, розповідає, у яких країнах ЄС українці найчастіше заявляють про намір повернутися додому.
Більше цікавого: Ілюзія добробуту: які країни Європи найбільше розчарували українців
Польща та Чехія
Саме у Польщі та Чехії відсоток тих, хто планує повернутися або вже активно їздить "туди-назад", традиційно є одним з найвищих. За даними соціологічних опитувань, понад 50% українців у цих країнах розглядають повернення додому як пріоритет.
Головний фактор - близькість до кордону та відсутність психологічного бар'єру "відірваності". Багато українців у Польщі та Чехії працюють на важких фізичних роботах або у сферах послуг, які не відповідають їхньому рівню освіти в Україні.
Через низьку маржинальність праці та швидке зростання цін на оренду житла в Чехії чи Польщі, а також через ставлення до українців у деяких регіонах, бажання повернутися додому зростає з кожним роком.
Італія та Іспанія
Ці сонячні країни приваблюють м'яким кліматом, але стали глибоким розчаруванням для молодих, кваліфікованих та амбітних українців. Рівень бажання повернутися звідси серед працездатного населення є критично високим.
Головна причина - економічний тупик. Рівень безробіття (особливо серед молоді) в Іспанії та Італії є одним із найвищих в ЄС.
Роботу без знання мови на рівні носія знайти майже неможливо, а доступні вакансії часто обмежуються сезонним збором врожаю, доглядом за літніми людьми чи роботою на кухні з мінімальною оплатою. Професійна самореалізація тут зведена до нуля, що змушує людей думати про повернення.
Німеччина
Хоча Німеччина залишається лідером за кількістю українців під тимчасовим захистом (понад 1,27 мільйона людей), саме тут фіксується стрімке зростання запитів на повернення та внутрішнє розчарування системою інтеграції.
Німці побудували жорстку та неповоротку бюрократичну систему. Українці місяцями (а іноді й роками) змушені вчити мову на обов'язкових інтеграційних курсах без права на повноцінне працевлаштування за фахом.
Складні процедури нострифікації (визнання) українських дипломів лікарів, вчителів чи інженерів призводять до того, що люди роками живуть на соціальну допомогу, втрачаючи професійні навички. Це гнітить активних громадян, які звикли працювати й заробляти.
Ірландія та Франція
Дані Євростату зафіксували чисельне скорочення кількості українців зі статусом тимчасового захисту в цих країнах, що свідчить про реальний відтік громадян назад в Україну або в інші держави.
В Ірландії критично загострилася житлова криза - знайти навіть кімнату в оренду за розумні гроші стало неможливим завданням, а уряд суттєво скоротив виплати та обмежив терміни надання безкоштовного державного житла.
У Франції ж головними тригерами є мовний консерватизм (без ідеальної французької важко розраховувати на хорошу роботу) та складна система отримання соціального житла в безпечних регіонах.
Європа платить за повернення
Цікаво, що бажання українців повернутися збігається з намірами урядів деяких країн зменшити міграційне навантаження. Низка європейських держав запровадила або тестує програми фінансової допомоги для тих, хто добровільно відмовляється від статусу захисту і повертається додому.
Наприклад, Норвегія, Швейцарія та Нідерланди виплачують українцям одноразову безповоротну допомогу "на квитки та першочергове облаштування" у розмірі від 1500 до 2000 євро на людину, якщо вона вирішує повернутися в Україну назавжди.
Що обирають українці
Найчастіше додому повертаються представники українського середнього класу, підприємці та вузькопрофільні спеціалісти.
В Україні вони мали високий статус, власну справу, цифровізований побут та комфорт, які в Європі виявилися заблокованими через мовний бар'єр, податки та необхідність починати все з абсолютного нуля.
