Село без інтернету та електрики: таємниці та побут унікальної релігійної спільноти біля Дністра
Унікальне село в Україні, де живуть справжні "аміші" (Колаж РБК-Україна)
Поки весь світ занурюється у штучний інтелект та цифровізацію, на заході України існує унікальний анклав, де час ніби зупинився кілька століть тому. Це село відоме завдяки унікальній релігійній громаді, яку називають "українськими амішами" або "кашкетниками".
Що це за село, де воно знаходиться і за якими правилами живуть "кашкетники", розповідає РБК-Україна.
Більше цікавого: Зворотний бік хюгге: чому українці закохуються у Скандинавію, але часто повертаються назад
Громада зосереджена у кількох придністровських селах. Найвідоміші її центри - це села Космирин, Сновидів, Будзин, а також старовинне село Стінка, що на Тернопільщині.
Стінка - поселення з багатою історією, відоме в документах ще з XV століття. Сьогодні воно входить до складу Золотопотіцької громади та приваблює дослідників своїм абсолютно автентичним укладом життя.
Хто такі "кашкетники" та звідки вони взялися?
Самі себе віряни називають просто "віруючими" або "християнами". Проте в народі надійно закріпилися інші назви: "темні", "солом'яники" та найпопулярніша - "кашкетники". Це неофіційна назва консервативної протестантської спільноти, яка за своїми поглядами близька до п’ятидесятників.
Історія громади розпочалася у 1920-х роках, коли з американської еміграції на рідні землі повернувся проповідник Іван Деркач.
Він закликав односельчан повернутися до першоджерел християнства, абсолютної простоти та повної відмови від усього "мирського". Своїми суворими правилами вони дійсно нагадують американських амішів або менонітів, хоча історично розвивалися абсолютно автономно.
Колоритне прізвисько "кашкетники" виникло через суворий візуальний кодекс: чоловіки та хлопчики тут з раннього дитинства і до глибокої старості зобов'язані носити в теплу пору року чорні кашкети (картузи), а влітку - прості солом'яні капелюхи.
Чоловіки також принципово не голять бороди. Жінки та дівчата ніколи не стрижуть волосся і завжди покривають голову яскравими хустками, а їхній одяг - це довгі спідниці нижче колін без жодних візерунків.
Життя поза матрицею: відмова від технологій
Головна особливість, яка найбільше вражає сучасну людину - це свідомий технологічний аскетизм громади. Вони намагаються бути повністю незалежними від держави та сучасного світу.
Частина членів громади категорично уникає сучасних технологій, вважаючи їх джерелом гріховних спокус. Вони не користуються:
- Телевізорами, комп'ютерами та смартфонами
- Інтернетом, радіо та соцмережами
- Сучасними навігаційними системами та побутовою технікою
Проте побут громади не є повністю однорідним. Градація відмови від благ цивілізації залежить від конкретної сім’ї - у селах є як більш суворі, так і менш суворі групи.
Радикальніше крило вірян повністю відмовляється навіть від електрики та газу. Вони освітлюють свої хати гасовими лампами чи свічками, а їжу готують виключно у дров'яних печах.
Консервативні члени громади не купують автомобілів - пересуваються на конях, возах або пішки. Крім того, вони відмовляються від паспортів, ідентифікаційних кодів, пенсій, не ходять на вибори та є суворими пацифістами (принципово не беруть до рук зброю).
Поміркованіші родини сьогодні можуть йти на невеликі компроміси задля заробітку: наприклад, використовують дизельні мотоблоки без електричних деталей або мають прості мобільні телефони для бізнесу.
Нові хати або ремонти роблять "толокою" - вся громада збирається разом і безкоштовно допомагає. Чоловіки працюють - будівництво, займаються виготовленням меблів, також процвітає фермерство.
У громаді присутня абсолютна внутрішня підтримка і взаємодопомога, а гроші використовують виключно тільки на те, чого неможливо зробити власноруч.
Демографічне диво України: по 15 дітей у родині
У той час, коли більшість європейських та українських сіл потерпають від глибокої демографічної кризи, у Стінці життя вирує на повну.
Для місцевих родин характерна дивовижна багатодітність - родини, де виховується по 10-15 дітей, тут не є рідкістю чи дивом, а вважаються абсолютною нормою та благословенням.
Завдяки цьому релігійному та культурному укладу, Стінку неодноразово визнавали селом з одним із найвищих рівнів народжуваності на всій Тернопільщині.
Місцева школа та вулиці завжди переповнені дитячим сміхом, а працьовитість членів громади дозволяє їм самотужки, без допомоги держави, забезпечувати свої величезні родини, займаючись будівництвом, ремеслами та сільським господарством.
Стінка на Тернопільщині залишається живим прикладом того, як посеред бурхливого XXI століття можна зберігати вірність своїм ідеалам, традиціям предків та тихій простоті буття.
