Україна приховує чимало місць, яких немає на сучасних картах. Частина сіл, храмів та навіть шахт опинилися під водою через будівництво гідроелектростанцій чи аварії. Проте вони не зникли повністю - їхні рештки досі можна побачити туристам, і саме вони стали унікальними локаціями для мандрівників.
Які історичні пам'ятки пішли під воду, але все ще прикрашають Україну, розповідає РБК-Україна.
У середині 20 століття через будівництво каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі десятки сіл пішли під воду. Найбільше постраждала територія Канівщини та Кременчуцького водосховища.
Сотні родин переселили, а давні поселення залишилися на дні. Дослідники кажуть, що під товщею води - залишки садиб, старих кладовищ і церков. Сьогодні ці місця приваблюють дайверів та істориків.
Покровська церква села Адамівка. Затоплене водами Кременчуцького водосховища. (фото: Вікіпедія)
Найвідоміше затоплене село - Бакота на Поділлі. У 1981 році його мешканців переселили, коли почали створювати Дністровське водосховище. Село пішло під воду, але залишився унікальний скельний монастир 12 століття.
Сьогодні Бакота - популярне місце для відпочинку та туризму і саме звідси відкривається один із найкращих краєвидів на Дністер.
Скельний чоловічий монастир (фото: Вікіпедія)
Під час будівництва Канівського водосховища у 1970-х роках затопили кілька сіл на Київщині. У Гусинцях залишилася Спасо-Преображенська церква (19 століття), яка стоїть у воді. Вона стала своєрідною візитівкою Дніпра й популярним місцем для туристів та фотографів.
Спасо-Преображенська церква (фото: Вікіпедія)
У сусідніх Циблях у воді опинилася церква Святого Іллі. Хоча будівля занепадає, вона все ще нагадує про минуле села, яке зникло з карти.
Церква святого Іллі у селі Циблі (фото: Вікіпедія)
Ще одне унікальне місце - Солотвино в Закарпатті. Тут через затоплення соляних шахт утворилися солоні озера, які відомі своїми лікувальними властивостями.
Вони нагадують мініатюрне Мертве море, оскільки вода настільки насичена сіллю, що в ній важко потонути.
"Солене озеро" у Солотвино (фото: Вікіпедія)
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Український інститут національної пам’яті, Вікіпедія, Главком.