На Тернопільщині, у селі Буцнів, збереглися унікальні пам’ятки, які варто побачити хоча б раз у житті. Це храм, зведений за проєктом видатного львівського архітектора Юліана Захаревича, і старовинний залізничний арковий міст, який досі вражає своїми масштабами.
Що відомо про село Буцнів та чому його обов'язково потрібно побачити, розповідає РБК-Україна.
Буцнів - це невелике, але напрочуд мальовниче місце, де архітектура, історія й природа переплітаються в один гармонійний пейзаж. Воно вражає своїми краєвидами та старовинною архітектурою. І кожен мандрівник, якому пощастить відчути атмосферу цього місця, буде пам'ятати його усе своє життя.
У 1469 році містечко отримало маґдебурзьке право, а перше офіційне згадування про нього з'явилося в актах 1564 року. Археологічні дослідження виявили поблизу села пам'ятки давньоруської культури.
Перша згадка про це поселення датується 1464 роком і у ній йдеться про те, що Ян Рей з Шумська здав своє село і малу (нижню) Бучньовку під заставу Матею Любіцькому за 40 польських марок.
А за деякий час король Казимир IV подарував частину Буцнева галицькому земському писареві й водночас пробощу Бібрки Мацею зі Староломжі. Потім власником став королівський намісник Януш з Робчиць, після нього - Генрик Мішовський.
1520 року Буцнів з дозволу короля отримали брати Ян та Віктор Сенінські. Брати побудували там мурований замок і за 20 років продали свої статки Мацею Влодеку.
Село Буцнів - вид зі старовинного віадука (фото: Вікіпедія)
У 1620 році містечко було знищено татарами. А під час Національно-визвольної революції українського народу 1648-1676 років був зруйнований замок і ще 96 будинків.
Згодом населений пункт перебував у власності Потоцьких, Рудзінських, Красінських, Бєльських, від 1840 року - Серватовських. Останніх власників, нащадків Серватовських, у квітні 1940 року заарештували органи НКВС та вислали на спецпоселення до Казахстану.
Частина селян була закатована, частина - зникла безвісти ще у часи німецько-радянської війни. Дехто з місцевих був у лавах ОУН та УПА. Зараз у селищі проживає близько 1200 осіб.
У центрі Буцнева стоїть храм Святого Архістратига Михаїла, зведений наприкінці XIX століття. Проєкт належить Юліану Захаревичу - одному з найвідоміших архітекторів Галичини, автору головного корпусу Львівського університету, готелю "Жорж" та низки костелів.
Перший костел був збудований у 1890-1891 роках. Під час Першої світової він був частково зруйнований, а у 1922-1923 роках відреставрований.
Церква в Буцневі має риси неороманського стилю: стримані форми, кам'яні стіни, витягнуті вікна та акуратну вежу. Усередині збереглися старовинні розписи та фрагменти іконостаса, створеного місцевими майстрами.
У 1990-х роках костел перебудували на церкву святих апостолів Петра і Павла, яка належить до УПЦ КП.
Старовинний костел у селі Буцнів (фото: Вікіпедія)
У селі є капличка Божої Матері, яка містить 4 фігури, 2 з них були встановлені понад сто років тому - у 1900 та 1906 роках.
Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, яка була побудована в 1744 році та вписана в реєстр пам'яток як Петропавлівська церква. На території є старовинна Дзвіниця церкви.
Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини, який поставили у 1848 році. Він розташований біля церкви.
Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни. Автор - Володимир Мельник. Встановили цей знак у 1985 році.
Старовинна дзвіниця у селі Буцнів (фото: Вікіпедія)
Поряд із храмом височіє один із найефектніших інженерних об'єктів регіону - арковий залізничний міст через річку Серет. Його звели ще у 1897 році, коли територією прокладали стратегічну гілку залізниці Львів - Чернівці.
Міст вражає елегантністю кам'яних арок і міцністю конструкції, що витримала понад сто років експлуатації. Сьогодні він діє й досі приймає потяги - рідкісний випадок для мостів такого віку.
Сторічний віадук (залізничний міст) в селі Буцнів (фото: Вікіпедія)
Село розкинулося серед пагорбів і лісів, за кілька кілометрів від Тернополя. Звідси відкриваються мальовничі краєвиди на долину Серету, а старовинний міст додає їм особливого шарму.
Туристи кажуть, що найкраще приїжджати сюди навесні або восени - коли природа створює навколо храму та мосту справжню живу декорацію.
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Архів архітектурної спадщини Львова, Львівська політехніка, Державний реєстр нерухомих пам’яток України, Тернопільський обласний туристичний довідник, Краєзнавчі нариси про Буцнів