Скільки коштує подорож Україною і що завжди брати в рюкзак, - інтерв'ю з тревел-парою Узол і Манько

– Яке місце в Україні вас досі вражає, хоча були там багато разів?

Оля: У мене є одне правило: в будь-якій незрозумілій ситуації їдь у Карпати. Гори для мене - це такий великий павербанк, і коли я розумію, що взагалі не маю сил, це те місце, яке мене відновлює, причому в будь-яку пору року. 

Особливо я люблю Карпати восени, коли мало людей, якраз міжсезоння, і можна з природою побути наодинці. Взагалі для мене гори - це така неймовірна енергія: ти приїжджаєш туди втомлений і через 15 хвилин ти як нова копійка. 

Часто місцеві кажуть: "Приїжджайте до нас набутися", що означає - наповнитися цією природою, надихатися карпатським повітрям, поїсти смачної їжі, поспілкуватися з неймовірно гостинними, добрими людьми. Тому їжджу в Карпати набуватися. Моє улюблене місце - Верховина. Недарма кажуть, що це край, де серце йокає.

Макс: Київське море - це місце, яке вражає мене кожного разу, коли я там буваю. Двічі на рік ми з друзями вибираємося туди в різну пору. У 2020 році навіть зустрічали там Новий рік. 

Перша наша з Олею подорож з наметом була теж туди. Ми провели кілька днів разом на березі цього прекрасного моря, каталися на кораблику. Подорож була насправді романтичною та дуже класною.

Також ми займалися віндсерфінгом, просто плавали, відпочивали з друзями. Це місце, яке насправді дивує, тому що є пологі зелені береги, а є обривисті високі глинясті. Тому Київське море для мене - це топ у будь-яку пору року.

– Коли найкраще вирушати в подорож Україною? Чи є "секретні" періоди?

Макс: Насправді, мало хто усвідомлює, але Україна має унікальний клімат і виражену сезонність: осінь, зиму, весну, літо. Наприклад, багато країн, розташованих біля екватора, або тропічні країни не мають цього. 

І завдяки цьому, мені здається, найкращі пори року, щоб побачити і насолодитися нашою природою, - це друга половина квітня і травень. Тоді все квітне, усе починає зеленіти. По-перше, в цей час найкорисніше повітря. По-друге, воно "найсмачніше" саме в цей період. По-третє, найгарніша Україна саме в період цвітіння.

Макс Узол: Подорожувати Україною варто в будь-який період, адже в нас виражена сезонність (фото: особистий архів)

– Ви часто показуєте "некласичну" Україну. Як ви шукаєте ці місця? Є власна карта чи принцип?

Оля: Підготовка до поїздки - один із найважливіших процесів, адже ми визначаємо, якою буде серія і що глядачі в результаті побачать. Це дуже скрупульозний процес, особливо, якщо йдеться про малодосліджений регіон.

Нещодавно ми знімали Чернівецьку область, а саме регіон Північної Бессарабії. Він малодосліджений, тому в таких ситуаціях ми звертаємося саме до місцевих, питаємо, що ж подивитися. Але, як показує практика, дуже часто самі місцеві не знають, що в них під боком, бо вони зайняті життям, якимись побутовими речами.

У поїздці до Північної Бессарабії нам допомогли люди, які розвивають туризм у цьому регіоні. У багатьох містечках, містах, областях у нас є туристичні центри, що володіють вичерпною інформацією про кількість і розташування туристичних місць. Саме вони нам часто допомагають.

Також зараз ми працюємо з міськими та обласними владами, які часто нас особисто запрошують, щоб ми приїхали, відзняли якесь місто чи область для розвитку туризму. Звісно, ніхто не відміняв пошуку інформації в інтернеті, ретельного вивчення та розкопок. Тому тут сукупність різних методів: ми по суті збираємо інформацію по крупинках, з усіх доступних можливих джерел.

– Скільки коштує ваша середньостатистична подорож на двох у межах України? На чому намагаєтеся економити?

Макс: Моя відповідь не буде корисною для всіх, адже ми знімаємо тревел-блог. Якщо людина їздить просто відпочивати, у неї будуть зовсім інші витрати. Звісно, найбільше витрат йде на проживання, їжу та транспортування.

Немає якоїсь середньої цифри, тому що можна зняти серію і за 10 тисяч, а можна й за 100. У цьому плані сума залежить від того набору локацій, які ми склали, від місць, які знайшли. 

Наприклад, якщо знімаємо місто Чернівці, то можна самостійно обійти центр і відзняти цю серію. А можна взяти, скажімо, Одеську область, де до кожного місця добиратися годину. Тому якоїсь конкретної, однієї цифри немає.

Важко економити, коли знімаєш місця, особливо ті, про які немає інформації або до яких немає доступу до інформації. Усе дуже часто знімається на ходу. Якщо раніше ми планували бюджет, то зараз усе дуже спонтанно.

– Що завжди берете з собою в поїздку, навіть у коротку?

Оля: Половина речей, які ми беремо в подорож, - це техніка для зйомок, інша - моя косметика і сукні (сміється). 

Ніколи не їдемо в поїздку без аптечки, адже кожна подорож - це стрес для організму, і завжди є ризик, що ти десь підхопиш ангіну, болітиме горло чи ти десь можеш отруїтися.

У Тернопільській області ми попили води з джерела, яку хвалили місцеві як цілюще, і злягли з Максимом на три дні. Нам так було погано, що саме аптечка стала в нагоді, аби привести себе до ладу після цього.

Оскільки ми їдемо на зйомки, то, звісно, беремо штативи, мікрофони, павербанки - повний набір техніки. Беремо з собою батончики, злаки, сухофрукти, бо часто буває, що ми заїжджаємо у місце, де немає кафе, а треба перекусити. Тому вже не раз батончики нас виручали.

Варто мати в поїздці перекус на випадок, якщо не буде де перекусити (фото: особистий архів)

– Уявімо: приїхали друзі з-за кордону на тиждень. Які три місця в Україні ви б показали їм першими й чому саме їх?

Макс: Іноземці в захваті від Одеси, обожнюють Львів і люблять Київ. 

Якщо говорити про Одесу, я б показав їм Куяльницький лиман, який влітку рожевий, щоб вони сказали: "Вау, які круті озера у вас є!" Зі Львова я б поїхав у Карпати і повіз свого іноземного друга в сироварню на полонині, щоб він побачив, як по-справжньому роблять сир, де справжні гуцули живуть і роблять будз та вурду.

Я б прогулявся вуличками Києва на Золотих Воротах і завів би на Пейзажну алею, щоб наші гості відчули смак вільного Києва.

– Яка історія з ваших зйомок вам найбільше запам'яталася? Курйозна, кумедна, сумна, мила, будь-яка.

Оля: Насправді, на кожній зйомці в нас трапляються якісь курйози. Якщо брати крайню зйомку в Карпатах, то на горі, у високій траві, ми загубили мікрофон. Складність ситуації полягала в тому, що це був наш єдиний мікрофон, а попереду ми мали відзняти ще півтори серії.

Ми дуже довго його шукали, попросили цілу команду людей з екскурсії, гукали свої імена в траву, розподілилися по секторах, щоб його знайти. Десь через півгодини ми таки його знайшли.

У Північній Македонії у 2021 році нас затримала служба безпеки, бо подумали, ніби ми знімаємо будівлю суду і є провокаторами чи шпигунами. Нас допитували приблизно дві години, але ця ситуація добре закінчилася.

Ще одна ситуація трапилася, коли ми поїхали полем шукати гарну річку зі скелею, але так і не знайшли її. Коли поверталися, пробили аж два колеса. У багажнику була лише одна запаска, і ми опинилися посеред поля.

Добре, що це було в Закарпатській області, де в нас є хороший друг, який примчав з Ужгорода і привіз колеса. Кожна зйомка в нас із пригодами. Головне, щоб ці пригоди гарно закінчувалися!

– Що найсильніше змінилося у внутрішньому туризмі за останні 5 років на краще і на гірше?

Макс: Коли п'ять років тому почався карантин, усі подумали, що це кінець світу і поїхати нікуди не можна. Проте ця ситуація дала потужний поштовх для розвитку внутрішнього туризму в Україні. Саме тоді з'явилися ми, почавши досліджувати й розповідати людям про цікаві туристичні місця, і туди почали масово їхати люди.

Пам'ятаю, минулого року ми зняли лавандове поле в селі Тернівка, і вже через тиждень мені подзвонив господар поля, жартуючи, що ми "наробили" в селі такі пробки, що проїхати стало неможливо.

За ці п'ять років, навіть попри війну, туризм на заході України вийшов на досить високий рівень. З'явилися костюмовані гіди, театралізовані та інтерактивні екскурсії. Створилися топові готелі з надзвичайно якісним сервісом, якому немає рівних в інших країнах. Нарешті ми зрозуміли, що туризм - це той двигун, який робить місце благополучним. 

Макс Узол: За ці п'ять років, навіть попри війну, туризм на заході України вийшов на досить високий рівень (фото: особистий архів)

– У листопаді минулого року, Макс, ти отримав повістку та публікував фото з ВЛК. Чим завершилася історія?

Макс: Ситуація насправді доволі буденна і прозаїчна. Восени минулого року мені прийшла повістка, я з'явився у ТЦК, по мені оновили інформацію і видали повістку на проходження ВЛК. Пару днів я ходив по кабінетах лікарів. А за результатами комісії мене ще кілька разів відправляли на дообстеження. Тому це розтягнулося в часі. 

Наразі всі медичні і документальні процедури я пройшов, тому чекаю рішення комісії. А це, як виявилось, досить тривалий процес. Я маю певні питання, які стосуються мого здоров'я, але ніколи про це публічно не розказував і наразі не хотів би, оскільки це досить особиста і травматична тема.

– Зараз в Україні розвивається багато тревел-блогів. Як ви думаєте, ніша ще не зайнята, у неї можна заходити? Якщо так, то з чого варто почати?

Оля: П'ять років тому ми були єдиною україномовною тревел-парою на всьому YouTube. Тоді нас переконували вести блог російською, щоб мати більше охоплення, більше реклами. Але ми чітко вирішили створювати україномовний контент, аби показати й задати планку, що в українському YouTube теж є якісні відео.

На той час нам було важко розвиватися, адже більшість користувачів гуглила запити російською. Зараз ми бачимо, що з'явилося багато україномовного контенту, і це величезний плюс! Ми дуже радіємо, що зросла кількість саме україномовних тревел-блогів.

Однак мене засмучує, коли підписники часто пишуть повідомлення: "Узол і Манько, з'явилися клони вашого YouTube!". Вони надсилають тревел-проєкти, де пари подорожують, причому повністю копіюють наш формат, одягаються як ми, використовують наші фразочки. Тому нам постійно потрібно вигадувати щось нове, щоб вирізнятись серед "клонів".

Тому маю пораду для тих, хто хоче започаткувати свій канал: найперше, у вас має бути унікальність - те, що відрізнятиме вас від інших. Коли ви ведете канал, залишайтеся собою, а не намагайтеся бути схожими на когось, бо саме це цінується на YouTube. Робити те, що ти любиш, і любити свою справу - це приносить найбільше плодів.

Якщо ви хочете розпочати власний тревел-блог, знайдіть те, чим будете відрізнятися від усіх інших (фото: особистий архів)

– У вас вийшла книжка. Розкажіть, яка вона: путівник, історії з дороги, щось інше?

Оля: Ідея створити книгу про найкрасивіші куточки України з'явилася в нас ще кілька років тому, але завжди бракувало на це часу. Ми вирішили, що наш невеликий ювілей, п'ятиріччя YouTube-каналу, стане чудовим стимулом втілити цю мрію в життя.

Ця книга - фотопутівник Україною. У ній ми зібрали 50 найкрасивіших, на нашу думку, куточків України, які найбільше вразили нас за ці п'ять років. Ми прагнули, щоб, відкривши цю книгу, ви прогортали її сторінки, відчули та зрозуміли, яка наша Україна різноманітна, багата, скільки в нас є неймовірно класних місць.

Для нас це велика особиста подія. Ми дуже хвилювалися з цього приводу, адже це зовсім нова ніша для нас. Усе робили самотужки, видавали книгу самостійно, не зверталися по допомогу до жодних видавництв. Єдине, нам допомагала дизайнерка верстати цю книгу. А загалом писали, підбирали фото, придумували ідею ми самі. Це був новий та цікавий досвід, який, звісно, набив нам шишки, але без цього ніяк. 

Це такий кайф, коли тримаєш у руках власну книгу! Зовсім інші відчуття, ніж коли викладаєш відео на YouTube. Бо відео в руках не потримаєш. 

На обкладинку ми помістили рожеве Генічеське озеро у Херсонській області. Ми його знімали ще у 2020 році, на початку нашого YouTube-каналу, а зараз це тимчасово окупована територія. Тож для нас обкладинка книги - це нагадування про ті місця, які наразі під окупацією. 

Знаємо, що у нас є багато підписників на Херсонщині, в Криму. І ми для них - це зв'язок з Україною. Тому наша обкладинка - це меседж для людей в окупації: "Ми з вами, ми про вас памʼятаємо, ми одна країна". 

– Чим книжка відрізняється від ваших відео? Що в ній знайдуть ті, хто дивився всі ваші випуски?

Оля: Ця книга, по суті, є продовженням наших відео. Біля місць, які ми зібрали у книзі, є QR-коди, що ведуть на відео цих локацій. Якщо хтось зацікавився конкретним місцем, він може перейти на відео та подивитися.

Я, наприклад, не розділяю книгу та YouTube як окремі проєкти. Це все один великий проєкт "Узол і Манько", просто тепер ми вийшли за рамки нашого YouTube-каналу і створили ще й книгу. У планах - перекласти її англійською, щоб презентувати іноземній аудиторії. 

Книга наповнена красивими, яскравими світлинами України - такої України, яку в іноземній пресі точно не побачиш. Тому дуже сподіваємося, що нам вдасться її видати англійською.

Узол і Манько випустили власну книгу про подорожі (фото: особистий архів)

– Про що мрієте як мандрівники? Є якась українська точка, куди ще не дістались, але дуже хочете?

Оля: Ми дуже легкі на підйом: якщо захотіли щось відзняти, одразу їдемо й знімаємо. Оскільки знімаємо лише вдвох, у нас усе вирішується швидко. Нещодавно, коли побачили, що в Одесі цього сезону відкривають багато пляжів, ми за два дні зібралися й поїхали на зйомку.

Звісно, ми завжди знаходимо нові місця, нові напрямки в Україні, куди хочемо поїхати й відзняти. На жаль, не всі зараз доступні. 

Наприклад, навесні 2022 року ми планували знімати Харків, уже розробляли план, прописували місця, але почалося повномасштабне вторгнення, і ми не змогли це зробити. І досі цього не зробили, бо знімаємо лише ті напрямки, які є відносно безпечними. 

Макс: Дуже сподіваємося, що знімемо випуски в Харкові найближчим часом, коли безпекова ситуація покращиться. Адже із Харковом у нас багато чого пов'язано, ми з Олею були там не раз. Я взагалі вступав до Харкова і збирався там навчатися, тому з друзями досить активно туди їздили погуляти. Харків - дуже красиве і, мабуть, одне з найбільш патріотичних міст України.

Оля: Ще однією нашою мрією було зняти тревел-блог в Антарктиді. Сподіваємося, колись зможемо це здійснити.