Чому варто відвідати наймолодше місто України
Пандемія змусила українських туристів звернути увагу на внутрішній туризм. А також подивитися на знайомі чи звичні місця з нового боку. Є чимало місць, куди можна з'їздити на вихідні і влаштувати там заміську прогулянку. Одне з таких – сусідня з Київською Чернігівська область.
Блогер Михайло Погарцев здійснив невелику подорож і у фоторепортажі показав Чернігів – одне з найдавніших міст України, і Славутич – наймолодше місто нашої країни.
Славутич був заснований у 1986 році. Новое місто призначалося для співробітників ЧАЕС. Зараз населення Славутича складає близько 25 500 осіб. Велика частина дорослого населення працює на Чорнобильській АЕС і далі.
Раніше близько 85% міського бюджету фінансувалося саме атомною станцією. Пізніше, щоб залучити у Славутич нових інвесторів, йому надали статус вільної економічної зони. Також зараз тут проводять програму перенавчання тих, хто раніше працював на АЕС, але втратив роботу через скорочення співробітників.
Сьогодні Славутич можна назвати "живим музеєм" урбаністики, а архітектурні будови тих часів тут збереглися в первозданному вигляді. Славутич дуже акуратний, і я вважаю, що багатьом іншим українським містам слід було б брати з нього приклад.
Міські квартали пов'язані велоджоріжками. У дворах ростуть сосни, від чого повітря буквально наповнене їх духмяним ароматом.
Фото: Міські квартали пов'язані велоджоріжками (Михайло Погарцев)
Щоб не вирубувати сосни, в деяких кварталах міста солдати очищали верхній шар їх стовбурів від радіоактивного пилу, що осів після вибуху на ЧАЕС: від ґрунту до рівня п'ятого поверху. Потім зібрали в пакети і поховали. Після цього рівень радіаційного фону тут знизився.
Фото: Лісові насадження посеред житлових кварталів (Михайло Погарцев)
Цікаво, що кожен квартал у місті побудований у національному дусі кожної з восьми колишніх республік радянського союзу, які брали участь у будівництві міста.
У будівництві Славутича брали участь фахівці з Латвії, Литви, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, України і Росії.
Так, прогулюючись містом можна не тільки опинитися в минулому, але і "побувати" в кожній з цих країн.
Такий похід у будівництві за участю кількох республік був використаний виходячи з досвіду будівництва Ташкента після землетрусу 1966 року.
Спочатку для працівників ЧАЕС хотіли побудувати новий мікрорайон у Чернігові. Однак за технічним завданням відстань від місця поселення до атомної станції повинна була бути в межах 50 км. Це було необхідно для зручної організації робочого процесу і доставки людей.
Крім того, розглядався варіант будівництва міста в місці, де на даний момент знаходиться село Неданчичі. Але подумали, що оптимальним варіантом виявилося будівництво міста поблизу станції Нерафа (зараз - станція Славутич).
Вільнюський квартал
Всі "балтійські" квартали будувалися швидше за інші. Цьому сприяла висока заводська готовність плит, що полегшувало і пришвидшувало їх монтаж.
Фото: Вільнюський квартал в Славутичі (Михайло Погарцев)
Бєлгородський квартал
У цього кварталу є пам'ятка – каскадний фонтан. Зараз він не працює, і міська влада має намір його відреставрувати.
Проте мешканці, чиї будинки знаходяться в безпосередній близькості від нього, не дуже цього хочуть. Як виявилося, вони не хочуть чути постійного шуму води під їх вікнами. З іншого боку, працюючий фонтан став би рекреаційною зоною і місцем відпочинку.
Фото: Бєлгородський квартал (Михайло Погарцев)
Тбіліський квартал
Будівельники кажуть, що цей квартал через особливі архітектурні задуми будувати було складніше за інші. Навіть глину для оздоблення фасадів везли з Грузії.
Крім цього, в будинках кварталу (у цокольних поверхах) про всяк випадок були спроектовані протирадіаційні укриття.
Фото А це - Бакинський квартал (Михайло Погарцев)
Єреванський та Київський квартали. Дізнаєтеся, де який?
Єреванський квартал у будівництві також був трудозатратним не менше, ніж попередні. Сьогодні помітно, що будинки кварталу облицьовані рожевим туфом, а кожну плитку підганяли одну під одну, нумерували і з'єднували у суворій послідовності.
Фото: Єреванський і Київський квартали (Михайло Погарцев)
Місто, в якому кілька разів запускали транспорт
Під час становления Славутича міська влада двічі намагалася запустити громадський траспорт. Перша спроба була, навіть з безкоштовним проїздом. Але всі спроби виявилися марними, адже у городян не було на нього попиту: місто досить компактне, і його можна обійти за 15-20 хвилин.
Багатьом може здатися незвичним, але й досі тут діє тільки приміський транспорт: маршрутки і автобуси, якими можна доїхати в інші міста і села.
А це - центр міста:
Залізничний вокзал:
Центральний парк:
Не все, що було спочатку задумано, було в результаті побудовано у Славутичі. Наприклад, планувалося будівництво причалу у рекреаційній зоні Дніпра, гребного каналу для школи олімпійського резерву, інженерно-лабораторного комплексу.
Також були плани по будівництву декількох чотириповерхових гаражів на околицях міста. Коли в місто поступово стали заселятися люди, їм не сподобалася ідея з паркінгами. Зробили інакше: у кожному котеджному будинку був свій гараж під першим поверхом.
Бонус: невеликий фоторепортаж з Чернігова – цікавого туристичного міста, яке теж варто відвідати.
Фото: Чернігів влітку (Михайло Погарцев)
Чернігів, де свого часу хотіли побудувати мікрорайон для працівників ЧАЕС - доглянуте місто з давніми пам'ятками.
Тут цікаво поблукати по центральних вуличках, де збереглися старовинні дерев'яні будинки.
Фото: Ще трохи фото літнього Чернігова (Михайло Погарцев)
Умови та події, через які був побудований Славутич, зробили його своєрідним містом, до якого останнім часом проявляється все більший туристичний інтерес.
Адже це, мабуть, єдине місто у світі, де будівлі зведені у національному стилі декількох країн. Крім того, він має цікаве планування, що робить Славутич справжнім музеєм містобудування під відкритим небом.
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали про унікальне село Карпат, яке дивує розкішними австрійськими віллами.
Також пропонуємо почитати, де шукати кращі маршрути в Карпатах і як зійти на Говерлу новачкам.