Високі ціни, медузи та хайп. Чому Україна вже незабаром може втратити курорти Азовського моря
На сьогоднішній день на всіх курортах Азовського моря в Україні склалася вкрай несприятлива ситуація з кількістю туристів. Але вона може значно погіршитися у найближчі два роки та привзести до закриття значної частини курортного бізнесу, пише Євген Смельчаков, головний редактор проекту Арабатка.UA, у ексклюзивному матеріалі для "РБК-Україна".
Торік більшість морських курортів України випробувало пік своєї популярності на тлі обмежень, введених для боротьби з пандемією коронавірусу, і, зокрема, закриття кордонів європейських курортів. Але сплеск затребуваності вітчизняного пляжного туризму виявився недовгим. І вже зараз, попри пік високого сезону, середнє завантаження готелів на Азовському морі не перевищує 30-50% залежно від регіону. Тобто, ситуація із завантаженням скоріше нагадує початок вересня, ніж серпня.
Причин туристичної кризи - кілька, і в комплексі вони роблять вітчизняні пляжні курорти для українців порівняно непривабливими, а для багатьох категорій населення - просто недоступними. Далі - про основні фактори зміни попиту докладніше і по порядку.
Занадто "дороге українське море"
Високі ціни на відпочинок в Україні у порівнянні з "доступним" зарубіжжям (як у готельному сегменті, так і в сегменті громадського харчування та розваг) - це перший і головний фактор.
Ще в червні був опублікований прогноз динаміки цін на курортах Азовського моря, в якому було зазначено, що з великою ймовірністю на наші курорти чекає туристична криза і вимушене зниження цін у серпні. Зараз же можна констатувати факт, що прогноз вже виправдався - як мінімум наполовину.
У ситуації, коли туристичний мас-маркет, включаючи найближчих сусідів України по узбережжю (наприклад, Болгарію) кратно знизив ціни і виявився істотно дешевше мінімально комфортних умов на тій же Арабатській стрілці, нескладно було передбачити, що споживач змінить переваги.
Фото: Одна з гострих проблем - високі ціни на відпочинок на морських курортах в Україні (booking.com)
Зокрема, наприклад, квартира-студія площею 40 м2 в 150 метрах від моря в Болгарії на курорті Святий Влас з видом на гори і бічним видом на море, басейнами, тенісними кортами і парковою зоною коштує 1000 гривень на добу з урахуванням комунальних послуг. За місцем можна знайти навіть істотно дешевше.
Скільки коштує мінімально порівнянне житло на Арабатці або в Кирилівці? В середньому від 1500 гривень за номер. При цьому за витратами на харчування і продукти Болгарія знаходиться в ціновому паритеті з Україною. А сервіс в більшості точок громадського харчування навіть не варто порівнювати.
Проїзд до безвізової Болгарії і назад, якщо авто на газу, обходиться близько 5000 грн із Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей, що явно не є відштовхувальним фактором і при цьому не відлякує тих, хто боїться "літати".
Як так вийшло?
По суті більшість власників пляжних готелів в Україні допустили надлишкову волатильність цінової політики на догоду збільшеному торік попиту і всупереч світовим тенденціям завищило ціни на свої послуги.
У підсумку, значна частина відносно забезпечених споживачів порівняла ціни і сервіс (не на користь Азовського моря) і як мінімум на пару років додала місцеві курорти до свого "чорного списку". Тобто, завдяки інерції ринку, ця категорія споживачів ще досить довго не відреагує на корекцію цін і сервісу на "нашому морі", і на зміну завищеною волатильності ринку пляжного відпочинку прийде її надмірне зниження.
Звичайно ж, не варто забувати і про економ-сегмент, тобто споживачів, для яких дорогим є навіть найдешевший закордонний відпочинок. Цей сегмент, звісно, нікуди не зник. Тільки велика частина таких споживачів після всіх локдаунів не може дозволити собі взагалі ніякого моря. І складно припустити, що найближчим часом цей сегмент попиту скільки-небудь відновиться.
Фото: Багато мандрівників не хочуть їхати на курорти Азовського моря через завищену вартість відпочинку (booking.com)
Тобто, забезпечений турист практично не їде на "наше" море тому, що в зарубіжжі він отримає істотно кращий сервіс за порівняною ціною, а економний турист не має коштів для оплати українського моря.
І така ситуація з великою ймовірністю збережеться до відновлення цін на курортах Європи до докризового рівня або відповідного зниження цін на морських курортах України. Але за рахунок великого тимчасового лагу за цей період швидше за все встигне відбутися глибоке переформатування ринку внутрішнього туризму з "вильотом" із нього до 20-30% учасників.
Медузи, блохи та інфраструктурні проблеми
Природні фактори - другий важливий пункт, який прискорив зміну уподобань в рамках одного сезону. До того ж, цього року нашестя медуз, "морських бліх" і комарів, а також холодний початок літа доповнилося прорахунками місцевої влади (наприклад, дорога на Кирилівку виявилася в ремонті в самий пік сезону) і інфраструктурними проблемами (збої поставок з боку Обленерго).
Але якщо одні форс-мажорні обставини - як, наприклад, погану погоду на початку літа, передбачити і запобігти було неможливо, то медузи з'явилися у нас далеко не вчора. І тим не менше досі ні владою, ні готелями не було вжито ніяких заходів, щоб уникнути критичної ситуації, при якій під час "медузної атаки" не тільки не можна було купатися в морі, але і через запах розкладаються на сонці медуз навіть відпочити на пляжі. Про проблему комарів і морських бліх на цьому тлі можна просто промовчати.
Найімовірніше, медузи з нами надовго (популяцію комарів при бажанні і наявності бюджету можна істотно знизити за рік), і ефективних методів боротьби з ними немає. Ті ж бар'єрні мережі при епізодичному застосуванні не рятують від отрути (пептиду "ризостоміну") у воді.
Фото: Медузи на морі - ще одна проблема, яка виникла на курортах вже досить давно (РБК-Україна)
Звідки ж насправді взялися медузи?
Уточнимо, що по суті медузи — це не так природний фактор, як скоріше антропогенний. Причина їх появи - засолення і забруднення Азову азотистими сполуками через людську діяльність.
І хто б які байки і домисли не озвучували у ЗМІ, причини засолення не пов'язані ні з Кримським мостом, ні з Північно-Кримським каналом. Як відомо, близько 80% прісної води Азов отримує з Дону і Кубані. Решта - з дрібніших річок. І ось звідси і "ростуть ноги" засолення моря.
Отже, звідки ж взялися медузи:
- на перше місце слід поставити непомічений багатьма фактор будівництва нових ГЕС на Кубані за останні 3 роки. Читаємо про це детальніше. І згадуємо зі сльозами на очах 1978 рік, коли через зарегульованість річок теж була навала корнерота;
- посуха і підвищена потреба в зрошенні на Кубані дали теж свій результат — Річка пересохла;
- підвищений відбір води з українських річок з тієї ж причини призвів до їх замулювання і зменшення прісноводного стоку в море;
- підвищене випаровування з водної гладі Азова через зростання температур теж сприяло підвищенню концентрації солі у воді;
- ненормоване використання нашими фермерами добрив, які, крім замулювання річок, опиняються в морі і викликають зростання водоростей і кормової бази медуз, які харчуються планктоном. Не просто ж так перед медузами була навала водоростей? Ну а ненормованому використанню добрив передує спалювання стерні, яке призводить до вигорання чорноземів і необхідності штучної підтримки родючості грунту мінеральними добривами.
У підсумку, Азов харчується не прісною водою з річок, а Чорним морем (зазвичай Чорне море харчувалося Азовським), попутно течією захоплюючи в нього медуз і солону воду.
Фото: У появи медуз на морських курортах є кілька причин, і далеко не про всіх з них пишуть у ЗМІ (РБК-Україна)
Навесні виміри солоності давали 14-16 проміле — при такому розкладі медузи з нами будуть надовго. Зараз, звичайно, завдяки дощам, останні виміри дали 12 проміле, але будувати прогнози погоди під час зміни клімату — справа невдячна.
Сезонний сервіс, якого немає
Низький рівень сервісу - це третій за важливістю фактор. До якісного обслуговування туристів і клієнтоорієнтованого підходу більшість наших готельєрів не готові або не звикли. Адже раніше споживач був готовий їхати на відпочинок безвідносно репутації конкретного житла і навіть курорту.
При цьому самі власники в більшості своїй відпочивають явно не в Кирилівці, але до сьогоднішнього дня не було "великої необхідності" в боротьбі за споживача, і про якість обслуговування мало хто думав. Навіщо впроваджувати якісний (і витратний) сервіс, якщо і так витрат вистачає, а туристи все одно їдуть? Особливо в умовах економіки, яка живе одним днем.
Адекватний сервіс, звичайно, деякі з наших готелів давно реалізували. І навіть у відстаючих його реально поставити за 1 сезон - було б бажання і здорові ідеї. Питання тільки в тому, чи є у власників готелів розуміння, що в наступному році за клієнта реально доведеться конкурувати, і впроваджувати поліпшення потрібно вже зараз.
А поки складається враження, що більшість готельєрів занадто переоцінює споживчий попит. І замість того, щоб вже зараз працювати на перспективу, намагатися створити такі умови, за яких клієнти цього року захочуть приїхати й наступного, багато власників курортного житла в гонитві за швидким, але одноразовим прибутком, роблять все, щоб остаточно відбити у відпочиваючих таке бажання.
Фото: На жаль, далеко не всі власники місць розміщення на морі в Україні піклуються про якість сервісу і не бачать необхідності у боротьбі за споживача (unsplash.com/johannes-w)
Як інакше можна розцінити поведінку, коли під час засилля медуз готельєри раптом роблять платним відвідування басейну на території і пускають туди відпочиваючих з інших баз? Навряд чи людина, яка приїхала відпочити від міської суєти і великого скупчення людей, на це розраховувала.
Довжина сезону і економіка – це четвертий критичний фактор. При завантаженості 20-30% і довжині сезону 60-90 днів наші готелі просто не виживуть. Вони (за винятком напівлегального "приватного сектора") не зароблять на податки, персонал і обслуговування номерного фонду в міжсезоння.
А при нинішніх розкладах через перетікання туристів в ту ж Болгарію зниження турпотоку на Азовське море у 2-3 рази цілком реальне.
Чому Болгарія може витіснити "українське море"?
Наприклад, порівняємо пляжний туристичний бізнес в Болгарії та Україні:
- у Болгарії сезон 5 місяців, у нас - 3;
- для юросіб в Болгарії тариф на електроенергію становить 10 євроцентів. У нас, з урахуванням непрямих платежів, він вже рази у 1,5 вище з перспективою зростання;
- середня плата за воду в Болгарії - близько 2,5-3 євро за куб. У тій же Кирилівці вода коштує (на прикладі комплексу "Сан Сіті") - 300 гривень за куб (в обидві сторони);
- продукти ресторанного класу (для індустрії HoReCa) у Болгарії приблизно на 30-50% дешевше, ніж в Україні. Навіть наш мас-маркет сумнівної якості зараз знаходиться в паритеті з HoReCa-продуктами в Болгарії. І недивно, адже навіть соняшникова олія виробництва України в Болгарії коштує близько 0,8 євро за пляшку, а у нас 60-70 гривень;
- додамо податки на землю, орендну плату (за 6 га площі в Кирилівці потрібно заплатити близько 0,5 млн гривень на рік тільки оренди на користь місцевого бюджету).
- додамо податки на фонд оплати праці (більше 40%) і проблему утримання та оплати персоналу в міжсезоння (а інакше, як і зараз, щороку в готелях буде "одноразовий" персонал, що забезпечує "хамський сервіс" - це цитата з соцмереж);
- ну і не будемо навіть говорити за субсидії для цільового (курортного і девелоперського) бізнесу і вартість кредитного ресурсу (в Болгарії - близько 3% євро на рік і нижче).
Фото: Болгарія може витіснити українські курорти вже найближчим часом (unsplash.com/dorothea-oldani)
Але ж справедливий гнів споживачів пов'язаний якраз з тим, що сукупні витрати на їжу, житло, проїзд і розваги у нас зараз можуть бути вищі, ніж в Європі.
Не кажучи вже про те, що обслуговувати клієнтів змушені різноробочі через те, що профільних сезонних працівників набрати практично неможливо через особливості сезону та економіки України. Як в таких умовах Кирилівка і Арабатка можуть конкурувати навіть з найближчими сусідами по Європі? Якщо у нас дорожче вся витратна частина, немає можливості найняти адекватний персонал, а сезон — коротше?
Хайп, блогери та "жовті" медіа
Відсутність адекватної інформаційної політики курортів - п'ятий фактор. На грунті карантину відбулася масова міграція потенційних відпочивальників у соціальні мережі, переповнені групами, заснованими на хайпі і вторять "жовтим" ЗМІ.
Так, деякі видання, які заробляють на хайпі, "нагородивши" Арабатку і Кирилівку медузами приблизно за місяць до їх реального появи. І мільйони споживачів, які за час карантину перейшли з реального світу і "класичного Інтернету" в Інстаграм і Фейсбук, спокійно ковтали "дурманну пігулку". І це при тому, що реально критична ситуація з медузами тривала не більше 1 тижня, і почалася вона на місяць пізніше, ніж було заявлено у ЗМІ.
Логічно, що якщо низка ЗМІ будуть щодня писати, як все погано на Азовському морі, і що вже "краще в Туреччину" , і йому масово вторити хайпові блогери в Інстаграмм, Ютуб і Фейсбук, через 1-2 місяці навіть реклама наших курортів в соціальних мережах не викликає нічого, крім негативу. Звичайно ж, значна частина негативу цілком заслужена. Але решта - маніпулятивна подача фактів і банальний хайп.
У підсумку, організована любителями хайпа дезінформація ніким не спростовується або не спростовується в належному обсязі від імені юридичних відділів курортних муніципалітетів і легко досягає вух довірливих споживачів.
Економіка одного дня
Податковий та адміністративний тиск у сукупності з обмеженим сезоном - це "вишенька на торті" проблем сектора пляжного туризму.
Щоб забезпечити адекватний рівень сервісного обслуговування відпочиваючих, перше, що необхідно готелю, - це наявність кваліфікованого персоналу. А кваліфікований персонал у більшості своїй явно не готовий працювати 3 місяці в році, залишаючись без зарплати інші 9 місяців.
З цього випливає необхідність платити хоча б мінімальну зарплату цілий рік, навіть якщо персонал не працює, оскільки будь-який сезонний персонал і дає той самий "хамський сервіс", за який критикують "вітчизняне" море.
Фото: Є ймовірність, що з ринку підуть слабкі учасники, які не здатні забезпечити в Україні близький до світового сервіс (booking.com)
Але тут виникає проблема: навіть при середньорічній зарплаті в 10 тисяч гривень на руки один співробітник обходиться підприємству в більш ніж 15 тисяч гривень на місяць, з яких більше 5000 гривень — це податки на фонд оплати праці. Тобто, річні витрати на одного такого співробітника становить понад 180 тисяч гривень. Додамо податок та/або орендну плату за землю та все інше.
Яка має бути ціна номера, щоб, маючи штат з 20 співробітників і оплачуючи податки, працювати всього 2-3 місяці в році з прибутком, при цьому маючи завищену витратну частину, в порівнянні з країнами туристичного мас-маркету, і дуже дорогий кредитний ресурс? Це якщо навіть не брати всі адміністративні "новації" у вигляді обов'язкового РРО з нового року.
Що у підсумку?
Будуть медузи чи ні, але, якщо знову не закриють кордони, сукупність всіх озвучених факторів натякає як мінімум на те, що найближчі 2-3 роки стануть критичними для галузі пляжного туризму в Україні в цілому.
У кращому випадку відбудеться "очищення" ринку від слабких учасників, які не здатні забезпечити в Україні близький до світового сервіс, і розпродаж баз відпочинку і готелів, які втратили економічну доцільність, на користь більш прогресивних бізнесменів. Які, своєю чергою, за рахунок скупки і укрупнення об'єктів зможуть забезпечити адекватний сервіс і рентабельність підприємств.
У гіршому - за відсутності державної підтримки відбудеться повна загибель сегмента пляжного туризму як такого з перетворенням рекреацій, які втрачають популярність, на "курорти вихідного дня", засновані на все тому ж напівлегальному "приватному секторі" з явно завищеною ціною на послуги і все тим же "українським" сервісом.
Відзначимо, раніше ми писали, що відпочинок у курортній Затоці стрімко дорожчає у міру наближення довгих вихідних на День Незалежності в серпні.
Також повідомлялося, як вибрати комфортний курорт на Азовському морі без медуз.