Море, печери та найменша столиця: загадковий острів, на якому мені пощастило побувати

Чим дивує держава, не схожа на жодну іншу у світі

Острови Піткерн - цікаве і незвичне місце у північній частині Тихого океану. Тут часом за вечерею можна побачити відразу всіх мешканців країни, а населення острова й сьогодні все ще розмовляє старовинною мовою XVIII століття.

Піткерн - це єдина заморська територія Великої Британії у Тихому океані, до складу якої входять п'ять островів. З них заселений лише один. Острови були відкриті у 1767 році. Першими поселенцями були заколотники з британського корабля "Баунті", а також таїтянки, яких вони взяли з собою на острів.

Сьогодні це найменш населена країна у світі. Коли український мандрівник Вадим Івлєв побував там у 2018 році, на Піткерні мешкало всього 40 людей. Про захоплюючу мандрівку на острів, до якого ще й непросто дістатися, Вадим Івлєв розповів у своїй авторській колонці для РБК-Україна.

"Країна, де час ніби зупинився"

Дикі безлюдні острови, вулкани та полярні льоди. Усі ці місця, безумовно, є небезпечними. Навіть думку про те, щоб вирушити туди, можна вважати безглуздою. Тому постає питання: чому людина прагне туди потрапити й заради чого готова так ризикувати? Щоб прославитися? Але невже воно варте того? Адже дика природа безжалісна.

Фото: Острів Піткерн. Щоб туди дістатися, потрібно докласти неабияких зусиль (Вадим Івлєв)

Кожна експедиція — хоч в океанські простори, хоч у крижані гори — чудовий спосіб більше дізнатися про себе та навколишній світ. Потрібно повертатися туди за свіжим повітрям і відкриттями. Сподіваюся, що в кращому разі ця стаття спонукає вас частіше вибиратися з дому. У гіршому ж — це буде чергова розповідь про чиюсь відпустку.

А тепер скажіть, в якій країні весь час потрібно йти або згори, або вгору? Де можна за вечерею побачити всіх жителів країни? Де населення все ще розмовляє старовинною мовою XVIII століття, неначе час зупинився? Хіба це не схоже на Дивокрай, в який можна потрапити лише через кролячу нору? Йдеться про острів Піткерн. Щоб туди дістатися, потрібно справді докласти неабияких зусиль.

Фото: Мені пощастило побувати на цьому загадковому острові 3 листопада 2018 року (Вадим Івлєв)

Посеред Тихого океану розташований архіпелаг Туамоту, що в перекладі з полінезійської означає "далекі острови". Є в нього й інша назва — "небезпечний". Цей архіпелаг має свій далекий та глухий кут — острови Гамб'є, атол Мангарева. Звідти потрібно проплисти на південний захід ще пів тисячі кілометрів.

Саме тут розміщений острів Піткерн. Далі, на відстань дві тисячі кілометрів, немає нічого, крім трьох непридатних для життя клаптиків суші — островів Гендерсон, Дюсі та Оено. До речі, саме вони утворюють групу островів Піткерн.

Через значну віддаленість і особливість рельєфу острів Піткерн дуже складний для відвідування. На острові немає місця не лише для аеродрому, а й навіть для вертолітного майданчика. А через відсутність гавані тут не можуть причалювати кораблі та вітрильники.

Фото: Рівно о 8 ранку за нами з'явився довгий і широкий моторний баркас — "лонгбот" (Вадим Івлєв)

"Іноді ніс баркаса заривався у хвилю, і тоді нас з ніг до голови обливала холодна вода"

Мені пощастило побувати на цьому загадковому острові 3 листопада 2018 року. Наш 36-метровий корабель під прапором Нової Зеландії прибув до острова напередодні. На його борту було 14 членів міжнародної експедиції та 5 членів екіпажу. У цей день був сильний західний вітер і йшов дощ. Тож капітан обрав якірну стоянку на схід від острова, щоб сховати корабель від величезних океанських хвиль.

Ми кинули якір і стали чекати ранку, аби дати острів'янам час підготуватися до зустрічі гостей. Жителі острова прокинулися ще до світанку. Спочатку вони встановили столи для торгівлі, а потім спустилися до причалу й вивели з елінгу "лонгбот" — на ньому чоловіки вирушили за нами. Рівно о 8 ранку ми побачили, як з-за гори з'явився довгий і широкий моторний баркас.

Фото: Стерновий повернув його носом до хвиль і дав повний хід (Вадим Івлєв)

Він з усіх боків був обшитий залізом і мав низький фальшборт з невеликим планширом. Нам нічого не залишалося, як сісти просто на палубу. Баркас відчалив від корабля, стерновий повернув його носом до хвиль і дав повний хід. Човен стрибав з хвилі на хвилю.

Ми летіли, чіпляючись за палубу, а мій сусід, блідий, як крейда, всім своїм виглядом підтверджував наявність у нього морської хвороби. Іноді ніс баркаса заривався у хвилю, і тоді нас з ніг до голови обливала холодна вода.

Фото: Наздоганяючи величезні пінні хвилі, баркас влетів у бухту Баунті (Вадим Івлєв)

Нарешті човен повернув за високу скелю, і ми побачили пристань — наздоганяючи величезні пінні хвилі, баркас влетів у бухту Баунті. На березі нас зустріли гостинні місцеві жителі, надівши нам намисто з насіння.

Шлях від пристані до площі пролягав по дуже крутому "пагорбу труднощів". Тож нам запропонували вибрати: або піти в селище пішки, або поїхати на квадроциклах. Усі миттєво погодилися проїхатися вгору на квадроциклах.

Фото: Елінги з "лонгботами" на причалі в бухті Баунті (Вадим Івлєв)

Через кілька хвилин ми прибули в найменшу столицю світу — місто Адамстаун. Під час нашого візиту на острові Піткерн мешкало 40 осіб — 33 місцевих і 7 приїжджих, серед яких були чиновники з Нової Зеландії та члени їхніх сімей.

До місцевих також належала і Місіс Т — 50-річна гігантська галапагоська черепаха, улюблениця туристів. Між іншим, на острові все по-справжньому: є своя конституція, своя Рада із 7 членів на чолі з мером.

Фото: Найменша столиця світу — місто Адамстаун (Вадим Івлєв)

Поштовий корабель заходить на острів чотири рази на рік

Є тут чинна церква, музей, поштове відділення, скарбниця, склад, медична клініка та універсальний магазин. Колись була тут і в'язниця, але тепер це маленька крамниця. Зв’язок із зовнішнім світом підтримується за допомогою поштового корабля, який заходить сюди чотири рази на рік.

Джерелом доходу острів'ян є збори за відвідування острова туристами, продаж сувенірів, поштових марок, інтернет-доменів "pn" і смачного бджолиного меду.

Фото: Місто Адамстаун (Вадим Івлєв)

Серед визначних пам'яток острова — якір і гармата з корабля "Баунті", про який мова піде далі. Щойно з'явилася можливість, я з двома іншими членами експедиції — французом Жаком і німцем Хайє — вирушили на екскурсію.

Ми хотіли відвідати місцеву пам'ятку — печеру Крістіана. Слід зауважити, що це не справжня печера, а просто глибока виїмка в скелі. У ній навряд чи можна сховатися від негоди. У цьому місці під високою скелею проводив багато часу найзнаменитіший заколотник всіх часів — Крістіан Флетчер (1764–1793), молодший лейтенант з британського корабля "Баунті".

Фото: Якір з корабля "Баунті" (Вадим Івлєв)

Можна тільки здогадуватися, які думки виникали в нього в ті самотні дні. Шкодував він чи ні про заколот, який виник через його небажання повертатися до суворого морського життя? І це після розваг і любовних утіх, які йому так сподобалися під час стоянки корабля на Таїті.

Разом з 8 моряками, 6 таїтянами та 11 таїтянками він сховався тут, на острові. Втікачі забрали з корабля все, що змогли, перш ніж його спалити й затопити. Що стосується Крістіана Флетчера, кажуть, що він був убитий або збожеволів і покінчив життя самогубством.

Фото: Серед визначних пам'яток острова — могила преподобного Джона Адамса (Вадим Івлєв)

"Ми буквально хапалися за повітря руками, щоб не впасти"

Незадовго перед нашим походом у печеру пройшла сильна злива. Скеля була дуже слизькою, тож місцеві жителі радили не ризикувати. Адже якщо ви не вмієте лазити, як гірські козли, то через найменшу помилку з найвищого рівня можна швидко опинитися на найнижчому.

Простіше кажучи, впасти з висоти в сотні метрів. Я добре пам'ятаю, як ми підіймалися по слизькій скелі вгору. Ми буквально хапалися за повітря руками, щоб не впасти. Тоді ветеран пригод Жак сказав: "Вадиме, ми просто з глузду з'їхали". При цьому, незважаючи ні на що, він усміхався й продовжував лізти далі.

Фото: Печера Крістіана (Вадим Івлєв)

Але, слава богу, все закінчилося добре. Нам вдалося за якийсь час дістатися до печери та спуститися зі скелі неушкодженими. Велика кількість місцевих географічних назв містять слова "прірва", "обрив", "розлом", "провал", "спуск", "скеля", "гряда" і "вершина".

До того ж, зі 100 географічних назв на острові багато навівають сумні думки. Наприклад: "Тут я зламав стегно", "Тут впав Дік", "Обрив Джонні, Мартіна Ларс, Дена, Неллі, Роберта, Фредді", "Головний біль", "Боже мій", "Щуряча нора", "Тут билися люди з кам'яного віку". І нарешті — "Спуск у нору". Пам'ятаєте кролячу нору в Дивокраї?

Фото: Джерелом доходу острів'ян є продаж смачного бджолиного меду (Вадим Івлєв)

Після повернення ми ще довго змивали із себе прилиплу коричневу глину. На жаль, бурхливе море й стрімкі скелясті береги острова не дозволили нам скупатися в морі. Єдине місце, де можна викупатися на Піткерні, — це природний кам'яний басейн Сент-Полс, розташований зі східного боку.

Настав час обіду, і нас запросили в кафе, де нагодували смаженою куркою і салатом, а також шматочком риби в кокосовому молоці в стилі Піткерн.

Фото: Освітлена сонцем пристань та вид на синє море, що сяє (Вадим Івлєв)

Ми насолоджувались приємною компанією, відмінною їжею й прекрасним видом на синє море, що сяяло під нами. Після цього була приємна прогулянка вниз з гори до освітленої сонцем пристані та повернення на корабель на двох залізних баркасах, що летіли по хвилях і обливали нас з ніг до голови холодною водою.

Нумо запитайте, а що ж на завершення? Так от, може здатися, що потрапити на Піткерн не так легко і просто. Але якщо у вас справді є величезне бажання побачити цей дивовижний острів — уперед! У вас все вийде!

Нагадаємо, раніше Вадим Івлєв розповідав РБК-Україна, чим дивує мандрівників незвичний острів у Тихому океані.

Також мандрівник розповідав, як побував на безлюдному кораловому атолі посеред океану.