Чудо світу: як я побував у місті, загубленому посеред хмар

Мачу-Пікчу - легендарна гірська цитадель

Відомий український мандрівник Вадим Івлєв кілька років тому побував у Перу, де побачив одне із чудес світу - древнє місто інків Мачу-Пікчу. Перша спроба потрапити на цю локацію виявилася невдалою, але згодом йому все ж вдалося побачити одну з найвідоміших пам'яток планети.

Під час карантину у 2020 році доступ до Мачу-Пікчу для туристів обмежений, але у Перу розробляють нові правила відвідування древнього міста з дотриманням правил безпеки під час пандемії. Чим унікальне це таємниче місце - у колонці Вадима Івлєва для РБК-Україна.

Перша спроба відвідати пам'ятку виявилася невдалою

Ще з юності я мріяв на власні очі побачити легендарну гірську цитадель. Але тільки через 30 років мрію вдалося втілити в життя. Головною метою подорожі в Перу у 2013 році стало відвідування Мачу-Пікчу - однієї з найвизначніших світових пам'яток. Але перша спроба потрапити на гору виявилася невдалою.

Ми оселилися у Священній долині, в містечку Ольянтайтамбо. Звідти вирушав експедиційний потяг, який мав підвезти нас під однойменну гору. Був лютий, і саме в цю пору року через дощі бурхлива гірська річка Урубамба розмиває залізничні колії, прокладені на дні глибокої ущелини.

Нас дуже вразило видовище стрімкого потоку брудної води, уздовж якого нам потрібно було проїхати десятки кілометрів. У ньому все вирувало, кипіло, розхлюпувалося на всі боки й стрімголов проносилося вздовж ущелини.

Фото: Дівчинка у містечку Ольянтайтамбо (Вадим Івлєв)

Ми назавжди запам'ятали радість, коли нас запросили сісти в потяг, і наш вираз обличчя, коли наказали залишити вагон.

Служба безпеки залізниці скасувала поїздку, і нам повернули гроші. Ніхто не знав, як довго діятиме заборона. А в нас уже були куплені зворотні авіаквитки. Тобто, подолавши відстань у пів земної кулі, ми мали просидіти в сільському готелі, так і не побачивши Мачу-Пікчу.

"Вагон весь час гойдало, а за вікнами шалено мчала річка"

Щоб не думати про погане й згаяти час, ми вирушили оглядати місцеві пам'ятки. Ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш. Того вечора на нас чекала справжня пригода - поїздка вночі по незнайомих місцях та зустрічі з місцевими знавцями, які розмовляли винятково мовою інків.

Через зацікавленість колекціонерів мистецтвом доколумбової ери, в Перу почалося масове виробництво копій артефактів - велика кількість ремісників стали займатися виготовленням копій різної художньої цінності, якості та вартості. Для охочих гострих відчуттів є можливість під покровом ночі відвідати сховище таких підробок.

Ось моя порада: не поспішайте викладати гроші після заходу сонця, тому що вранці поруч з "підпільним" музеєм ви знайдете ті самі артефакти у вітринах маленьких крамничок, але удвічі дешевші. Проте сама зустріч з людьми піратського вигляду варта того, щоб спробувати.

Фото: Вагон номер 13 до Мачу-Пікчу (Вадим Івлєв)

Отже, ми вбивали час і чекали. Лише на третій день настав щасливий момент. Це був наш останній шанс. За іронією долі, для нас залишилися місця у вагоні № 13. Наша тривога наростала. Але рівно о сьомій ранку наш поїзд вирушив зі станції - нарешті нам усміхнулася удача. Вагон весь час гойдало, а за вікнами шалено мчала річка, хлюпалися хвилі й вирувала вода.

Було відчуття, що вагон просто пливе по річці, адже на кожному повороті бурхливий потік підіймався майже до коліс. Вже за годину і двадцять п'ять хвилин потяг прибув на станцію Агуас-Каліентес - тут ми пересіли на автобус, який ще цілу годину дерся вгору, на вершину, що потопала у щільних хмарах.

Нам довелося проїхати 20 кілометрів ґрунтовим серпантином, прокладеним у гірських джунглях. Автобус кілька разів міг звалитися в прірву, але нам пощастило - ми нарешті досягли нашої мети.

Інженерне диво, яке зберігає ще багато таємниць

Назва "Мачу-Пікчу" з мови аймара перекладається як "стара вершина". Це "місто серед хмар", розміщене на висоті 2450 метрів над рівнем моря.

З літопису відомо, що інки вважали себе дітьми богів Сонця й Місяця, яким були побудовані численні храми. На горі Мачу-Пікчу розташовується величний храм Сонця із заповітним енергетичним кам'яним вівтарем.

Саме тут, на вершині піраміди, на її піку, розміщений камінь сонця Інтіуатана. Кажуть, що він випромінює енергію. Тож ми, скориставшись нагодою, щиро намагалися це відчути.

Фото: Повітря на висоті 2450 метрів над рівнем моря розряджене (Вадим Івлєв)

Зараз туристам вже не дозволяється його торкатися. У цьому місті закінчується легендарна стежка інків, що є дуже популярною серед паломників духовного та історичного туризму. На сусідній горі, серед хмар, розташований храм Місяця. Підйом туди "сходами смерті" займає цілих три години.

Мачу-Пікчу - це інженерне диво, побудоване без використання цементу, металевих інструментів і колеса. Багато таємниць уже відкрито, але розкопки не завершені. Археологи встановили, що велика частина стін і каналів міста ховаються під землею.

Чи є підземні лабіринти? Як можна туди потрапити? Це все поки що залишається загадкою.

Деякі шляхи починаються біля фортеці й губляться в густих джунглях - ніхто не знає, куди вони ведуть. Всередині цитаделі є жахливий камінь-вівтар для жертвоприношень. Також було знайдено близько 100 людських кістяків, половина з яких - жіночі.

Фото: Неймовірно красива панорама на "місто серед хмар" (Вадим Івлєв)

У стародавній покинутій фортеці, серед сивих каменів і порослих травою терас, бавляться доброзичливі тваринки - шиншили. Це їхня домівка, їхнє природне середовище.

Повітря на вершині - дуже розряджене, тому від гірської хвороби страждали майже всі, навіть наш гід, у якого синіли й тряслися руки. Але за всі випробування, труднощі та хвилювання ми були нагороджені незрівнянним відчуттям захвату від неймовірної краси, яку побачили там - на горі посеред хмар.

Нагадаємо, раніше ми писали, як тропічний курортний острів пережив вражаючий ураган.

Також пропонуємо почитати, чому в Україні мало рейсів у порівнянні з іншими країнами.