Печера у пагорбах: незвична локація в українській глибинці, про яку не знають туристи

Печерами в Україні найбільше славиться Тернопільська область. Саме в цьому регіоні знаходиться найдовша у світі гіпсова печера Оптимістична. Вона разом із Млинками, Вертебою та Кришталевою приваблює туристів з різних куточків країни.

Але сьогодні мова йтиме про Скитську печеру, яка знаходиться в Чернівецькій області та не є популярною серед мандрівного люду. Щобільше, вона закрита для туристів, і використовується лише в дослідницьких цілях.

Скитська печера розташувалася посеред Дністровського каньйону, на правому березі славетної ріки, а вхід до неї - на висоті 90 метрів над рівнем Дністра, між селищем міського типу Кострижівка та селом Звенячин.

Саме в Кострижівці ми зустрілися з нашим гідом Петром Площанським - місцевим спелеологом і краєзнавцем, а звідти вирушили до нашого пункту призначення.

Відео: Мандрівка по Чернівецькій області (youtube.com/Таємна Мапа)

До речі, з кручі, де знаходиться вхід, відкривається чудова панорама на місто Заліщики, яке вже входить до складу Тернопільської області, а також є однією із найбільш відомих туристичних локацій регіону.

Знахідка для дослідників-спелеологів

В середині минулого століття в Гострих Говдах здійснювалася кар’єрний видобуток гіпсових порід.

Таким чином, в цих породах утворювалися тріщини, яким ніхто тоді не приділяв уваги, а лабіринти печери поглиналися важкою технікою - бульдозерами та екскаваторами.

Фото: З кручі, де розташований вхід до печери, відкривається чудова панорама на місто Заліщики (Роман Сенишин)

Кар’єр припинив свою роботу наприкінці 50-х років, залишивши по собі, крім багатьох незначних, також декілька великих тріщин, що були з’єднані між собою ходами. Загальна довжина цих ходів становила 130 метрів.

В такому стані чернівецький спелеоклуб "Троглодит" обстежив печеру в 70-х роках, а вже у 80-х спелеоклуб "Каскад" з Кострижівки розпочав розкопки та дослідження Скитської печери. Зокрема, в 1990-му члени клубу відкрили іншу її частину, пробивши хід у нову тріщину, що дозволило збільшити довжину ходів до 309 метрів.

Фото: Розкопки та дослідження Скитської печери почали у 1980-х (Роман Сенишин)

Подальші розкопки нових лабіринтів тривали понад три роки, і у 1993-му на дослідників чекав черговий успіх - вони змогли пробитися до нового "району" печери.

Стіни тут вкриті кристалами темно-прозорого кольору. А на перехрестях ходів, у місцях, де гострі скелі порід нависають над людиною, можна помітити нарости кристалів з більш різноманітними відтінками.

Фото: Печера вважається екстремальною (спортивною), тому новачкам без попереднього досвіду ходити нею буде непросто (Роман Сенишин)

Така кришталева галерея завершується найкрасивішим залом Скитської печери, що зветься “Кристальним”. Висота залу сягає 6 метрів, його стіни аж до самого верху вкриі великими кристалами, кольорова гама та форма яких справді вражають. Прозорі, біло-жовті та навіть червоні - обирай, які до вподоби.

За своєю структурою Скитська печера належить до лабіринтового типу. Станом на сьогодні довжина її ходів перевищує 3,5 кілометри, їхня висота становить 3-5 метри, а ширина - всього лиш 1-2 метри.

Деякі ходи печери отримали від спелеологів власні оригінальні назви. Наприклад, закручений лаз називають "Спіраллю", найважчим місцем проходження є "Духовка", серед інших популярних ходів - "Кончіта" та “Горло”.

Фото: Сьогодні довжина ходів печери перевищує 3,5 кілометри, а от їхня ширина становить всього лише 1-2 метри (Роман Сенишин)

Якщо говорити про особисті враження від вилазки до Скитської печери, то це точно було незабутньо! До цього моменту доводилося побувати у більш відомих печерах, де проводяться платні спелео-екскурсії.

Звісно, і там є важкі для проходження ділянки, де доводиться часто повзти чи карабкатися вгору. Але вони не зрівняються з маршрутом у Скитській печері, в якій можна на пальцях однієї руки перерахувати місця, де ми стояли на повний зріст.

Фото: У Скитській печері - дуже мало місць, де можна стояти у повний зріст. Більшість ділянок - надзвичайно вузькі (Роман Сенишин)

Практично всю дорогу доводиться повзти на колінах, є дуже-дуже вузькі ділянки. Здається, що ми відкрили в собі талант пластичності та гнучкості, адже моментами думали, що вже точно застрягнемо.

Взагалі печера вважається екстремальною (спортивною), тому новачкам без попереднього досвіду буде непросто. І хоч по красі Скитська печера поступається тим же Оптимістичній, Атлантиді чи Млинкам, в нашому особистому рейтингу вона гордо зайняла перше місце через важкодоступність.

Фото: Гід Петро Площанський - один із перших дослідників печери та знає про неї абсолютно все (Роман Сенишин)

І звісно ж, гріх не згадати нашого гіда, пана Петра. Він про Скитську печеру знає абсолютно все, оскільки вважається одним з її перших дослідників. Його розповіді були цікаві та пізнавальні. Та й лестить той факт, що туди не так легко потрапити, адже для туристів печера закрита, ще й суворо ведеться поіменний облік відвідувачів.

Тому ми не лише отримали потужну дозу адреналіну від проходження лабіринтів Скитської печери, а й вписали свої імена в один ряд з дослідниками-спелеологами. Враження - на найвищому рівні!

Нагадаємо, раніше ми писали про унікальний монастир посеред печер, який варто побачити.

Також пропонуємо почитати про яскраві локації неподалік від Києва для мандрівки на автомобілі.