Музеї, сири та вино. Куди вирушити під Києвом для дегустацій та занурення в місцеву культуру
Зима цьогоріч настала чітко за календарем, і варто очікувати, що погода не завжди сприятиме тривалим прогулянкам на свіжому повітрі. Що ж робити, якщо кортить побачити щось нове та цікаве, ще й так, щоб не дуже далеко від дому?
Для мене великою несподіванкою стало те, що нещодавно в Україні створили "Дороги вина та смаку Київщини". Це спілка місцевих виробників, ресторанів, культурних і ремісничих центрів, доєднатися до якої може кожен бажаючий. Робота зі створення "Доріг" почалася тільки влітку цього року, а до маршруту вже долучилися понад три десятки учасників. І їхня кількість неодмінно зростатиме.
Мені пощастило побувати у турі-презентації двох з п’яти напрямків – Яготинського та Ясногородського. Сьогодні розповім про надзвичайно смачний і цікавий день на Яготинському напрямку.
Відео: Дороги вина та смаку Київщини, частина І: Яготинщина. Що таке СІКЕРА та СУР'Я? (youtube.com/Непосовая UKRAINE)
Село Усівка. Фермерське молоко та сири
Сонячний і морозяний, злегка присипаний сніжком ранок почався з відвідин фермерського господарства "Zinka" у селі Усівка. Нас зустрів власник ферми Василь Цвик. Ферма була створена практично з нуля на місці занепалого радянського колгоспу.
Зараз тут дають молоко 3 000 кіз двох порід - альпійської та заанненської. Остання дає жирніше молоко, з якого й виготовляють сири. А альпійська дає молока більше, але меншої жирності. Його пастеризують і продають у пляшках, а також виробляють із нього кисломолочну продукцію.
Спершу нас завели до козячих хором, де вони відпочивають між доїннями та прийомами їжі.
Фото: Альпійські кози на фермі (Ганна Дубовська)
Біля огорожі лежать цеглини, які козам до смаку, тож вони їх повсякчас облизують. Не дивуйтеся, це сіль. А ще кізки приймають масажно-чесальні процедури, для яких подекуди розвішено валики, які обертаються.
Нам показали доїльний цех: тваринок доїть апарат, одночасно видається порція корму. Тут не практикується вільний випас, у кіз - збалансована дієта, щоб контролювати смак і якість молока.
Фото: Дегустація на фермі (Ганна Дубовська)
І на завершення - дегустація продукції. Я обожнюю тверді витримані сири й впевнена, що деякі сири Київщини нічим не гірші за прославлений італійський пармезан, а м' які сири з білою пліснявою можуть позмагатися із французьким брі. А йогурт із шипшиною та обліпихою - це те, чого вам не знайти в інших кисломолочних лінійках.
Продукцію фермерського господарства можна знайти у супермаркетах. Але сир із шафраном спробувати й купити можна тільки тут. Я не втрималася і зайшла після дегустації до фірмової крамниці при фермі.
Село Богданівка. Музей-садиба Катерини Білокур
Після смачного ми поїхали до духовного – у село Богданівка, де знаходиться меморіальна садиба легендарної художниці Катерини Білокур.
Напевно, усі чули про квіткове барвисте буяння на картинах української художниці-самоучки та про те, що Пікассо захоплювався її творами. Але побачити хату, у якій народилася, виросла і творила мисткиня, торкнутися тих предметів, яких торкалися її талановиті руки, послухати розповідь про її життя у стінах, у яких це життя відбувалося, - це особливий досвід.
Слухати розповідь завідувачки музею Ольгу Шаповал можна було хоч цілий день, але нам треба було поспішати на обід до гостинних яготинських господинь.
Фото: Хата, у якій народилася, виросла і творила легендарна мисткиня (wikipedia.org)
Село Кулябівка. Застілля по-родинному
У селі Кулябівка троє господинь зустрічають подорожніх, які мандрують "Дорогами вина та смаку Київщини", піснями, місцевими наїдками та напоями у своїй "Садибі щасливої долі".
Смачнющий борщ на свиному ребрі із цукровим буряком, соління до ароматного самогону, солона та смажена риба з місцевого ставка, печеня, вареники з різними начинками, смажена печінка з грушею, пиріг із маком, узвар.
Фото: Садиба щасливої долі у селі Кулябівка (Ганна Дубовська)
Не впевнена, що згадала все, але впевнена, що всі наїлися та напилися. Пісні у виконанні самих господинь під акомпанемент гармоні - це окрема атракція. Підспівували всі.
Смачний обід було доповнено майстер-класом з хусткування від гіда-народознавиці Ніни Белліні. Традиція покриття голови від Київської Русі до початку XX століття. Здавалося б, що тут особливого? Замоталася хусткою - і ходи собі. А ні, виявляється, звичні квадратні хустки було перейнято в англійців!
Фото: Застілля зі справжньою гостинністю (Ганна Дубовська)
Авторський посуд та велетенські горщики. Родина гончарів у Броварах
Наївшись і напившись, ми попрямували до Броварів. Виявляється, там живе і творить родина гончарів - двоє братів і сестра. Вони займаються улюбленою справою з дитинства, і їхнє захоплення переросло у серйозне підприємство - "Перехрест Керамік".
Фото: У студії кераміки - власник Василь Перехрест (Ганна Дубовська)
Про секрети гончарства нам розповідав один з братів – Володимир Перехрест.
Тут роблять усе, що можна створити з глини: від рідновірських оберегів, авторського посуду і прекрасних статуй до гігантських горщиків для рослин. І якщо після оглядин асортименту керамічних виробів ваші руки просять глини, вас обов'язково навчать азів роботи гончара. Такі майстер-класи проводять як для дітей, так і для дорослих.
Фото: Керамічні вироби від майстрів Київщини (Ганна Дубовська)
Медоваріння: традиції родом з Київської Русі
Після екскурсу у світ гончарства ми "пірнаємо" у медове море. Медоварня "Медовий спас" частувала нас "Сікерою". Цей напій часто називають медовим вином, але він на вино нітрохи не схожий, має неповторний медово-фруктово-ягідний смак і аромат. Міцність - не вище 15 градусів.
Традиція споживання питного меду дуже давня. Учені вважають цей напій давнішим за вино, оскільки для виноробства треба було "одомашнити" виноград, а мед диких бджіл давні люди збирали з прадавніх часів. Мед пили наші пращури у часи Київської Русі. І "Медовий спас" пропонує скуштувати питний мед, створений за давніми рецептами на сучасному обладнанні.
Але спершу нам показали цехи, у яких народжується "Сікера". "Медовий спас" - перша в Україні медоварня, яка випускає питні меди у промислових масштабах. Її власник, Сергій Липко, тримає пасіку, тож ретельно контролює процес, починаючи з вироблення сировини для хмільного напою.
Фото: Дегустаційна зала у медоварні (Ганна Дубовська)
Сергій зазначає, що навіть підлога тут із підігрівом, щоб після миття вона вмить висихала, не даючи жодного шансу плісняві. "Сікеру" виробляють без додавання спирту та цукру із меду та натуральних соків. Завдяки технології зброджування, напій зберігає усі їхні корисні властивості.
Фото: Процес дегустації (Ганна Дубовська)
Бар та дегустаційна зала витримані у сучасному стилі з натяком на французьке шато та нагадують оранжерею, бо просто в приміщенні ростуть дерева.
Іще господар медоварні дав нам скуштувати напій, який не купити ніде, - сур'ю. Це напій давніх слов'ян-язичників. Рецептів не збереглося, тож Сергій Іванович збирав інформацію по крихтах. Склад: мед, сік ягід і цілий букет цілющих трав.
Дегустація стала ідеальним завершенням насиченого дня на "Дорогах вина та смаку Київщини". Цей день я провела з найбільшим багатством України – її людьми, відкритими, працьовитими та неймовірно талановитими.
Київщина неймовірно барвиста, і наступного разу я розповім вам про рибу, сири, вина та страусів на Ясногородському напрямку.
Нагадаємо, раніше ми писали, де дегустувати сир, вино та морепродукти у Бессарабії.