Древня фортеця, острови та особливий колорит: найкращі локації Бессарабії для осіннього вікенду

Минулий рік, протягом якого значно активізувався внутрішній туризм, в черговий раз довів, що Україна багата на яскраві туристичні локації. Але в той же час про деякі з них відомо дуже мало.

Наприклад, вже тривалий час Затока є одним з головних курортів на узбережжі Чорного моря, хоча фактично це лише крихітна частина одного з найбільш харизматичних регіонів України – Бессарабії.

Ведучі тревел-шоу "Check-in. Україна " на каналі НЛО TV Євген Славкінський і Ілля Луценко відвідали найбільш колоритні локації регіону. Для РБК-Україна вони розповіли, чому ці місця варті уваги мандрівників.

Відео: Що подивитися в Бессарабії: найцікавіші місця (youtube.com/НЛО TV)

Вилкове: містечко на воді в дельті Дунаю

Вилкове - це невелике містечко в українській частині дельти Дунаю, засноване ще у 1746 році. Відстань до нього від Одеси становить 223 кілометри: це приблизно чотири години їзди. Якщо коли-небудь ви чули про "українську Венецію", то йшлося саме про Вилкове, адже тут вздовж вулиць прориті численні канали, а одним з головних видів транспорту є човни.

Але насправді Вилкове - це набагато більше, ніж просто місто на каналах. Місто та його околиці - це цікавий природний комплекс, здатний подарувати величезну кількість позитивних емоцій всім, хто тут побуває. Цікаво, що до пандемії в ці краї регулярно приїжджали туристи з-за кордону – в основному німці та австрійці.

Фото: До пандемії сюди приїжджало безліч іноземних туристів (прес-служба)

Вже при в'їзді у Вилкове туристи можуть придбати захоплюючу екскурсію і скористатися послугами місцевого гіда, який і човен надасть, і все детально розповість. Однією з цікавих тутешніх локацій є острів Єрмаков, біля якого проходить кордон з Румунією. Тому, пливучи по річці, на протилежному березі ви зможете бачити сусідню країну.

Вся територія навколо входить до складу Дунайського біосферного заповідника, у зв'язку з чим висадитися на острів не вдасться. Однак місцевих буйволів і коней ви зможете побачити і з човна. А для того, щоб добре їх розглянути, бажано взяти з собою біноклі.

Фото: Мешканців острова Єрмаков можна роздивитися за допомогою бінокля (прес-служба)

Фото: Острів Анкудінов (прес-служба)

Ще однією локацією з первозданною природою є острів Анкудінов. Зараз тут живе кілька родин старовірів. Цікаво, що цей острів досі залишається своєрідним куточком, в якому відсутні звичні для звичайного українця блага.

Наприклад, в наш час тут немає електроенергії. Будинки на острові також незвичні. Їх стіни зроблені з очерету, тому влітку в таких оселях прохолодно, а взимку, навпаки, тепло. Останнім часом місцеві почали заготовлювати очерет на експорт, відправляючи його в Європу. Зокрема, в Голландію і Англію, де з нього виготовляють екологічно чисті дахи.

Фото: Пейзажі навколо міста Вилкове (прес-служба)

Одне з джерел доходу місцевих жителів - рибалка. Раніше у Вилковому діяв рибзавод. У ті часи місцеві рибалки виловлювали різних осетрових, серед яких була і білуга надзвичайно великих розмірів. Наприклад, бували випадки вилову білуги, вагою близько 700, 500 і 200 кг. Як наслідок, в результаті безконтрольного вилову за радянських часів, популяція осетрових різко впала. На початку 90-х завод закрили, а рідкісну рибу занесли до Червоної книги.

І наостанок - подорож дельтою Дунаю зможе здивувати і екскурсією до так званого нульовому кілометру - місця, де Дунай впадає в Чорне море. "Чому все ж саме він нульовий?" – запитаєте ви.

І тут - знову цікавий факт: відстань по Дунаю, на відміну від усіх інших річок у світі, вважається у зворотному напрямку – не від витоку, а від гирла. До слова, румуни з нашим нульовим кілометром не згодні, тому в місті Суліна у них є свій.

Фото: Нульовий кілометр - місце, де Дунай впадає в Чорне море (прес-служба)

Але чи має це настільки принципове значення для туристів, якщо навколо неймовірна краса, різноманітні птахи, серед яких - пелікани, баклани, чаплі, а по дорозі ще й можна зустріти черепах? Здається, всім цим цілком можна насолоджуватися і без пам'ятних табличок і знаків.

Загалом, насичена подорож перерахованими локаціями на човні займе близько 5 годин. Але цей час точно відкладеться в пам'яті серед незабутніх миттєвостей життя.

Фрумушика-Нова: місце з особливим шармом

Фрумушика-Нова - досить великий туристичний центр Тарутинського району Одеської області. Історія його виникнення досить незвична.

Справа в тому, що після Другої світової війни влада в цьому районі знесла німецьке поселення і чотири сусідніх села, серед яких була і Фрумушика. Тоді людей звідси виселили, будинки зруйнували, а на їхньому місці побудували військовий полігон. З розпадом СРСР полігон став непотрібним. А вже в 2006 році Одеський меценат вирішив відродити село.

Фото: У музеї під відкритим небом відтворили характерні для Бессарабії будинки 19 і 20 сторіч (прес-служба)

Відновлення Фрумушики-Нової почалося з будівництва одного з найбільших в Європі вівчарських комплексів. Тут ви зможете побачити овець каракульської породи і спробувати бринзи, приготовленої за спеціальним рецептом з натуральних продуктів.

У Фрумушиці-Новій туристів також може зацікавити етнографічний музей, в якому просто під відкритим небом відтворили характерні для Бессарабії будинки 19 і 20 століть. Всі речі в музеї-справжні, адже їх збирали спеціально для цієї установи.

Фото: Інтер'єр в будиночках музею (прес-служба)

Тут відвідувачі можуть побачити, яким було господарство місцевих українців минулих століть, як жили в багатій молдавській або болгарській садибі, будинку німецьких колоністів і гагаузів, а також, наприклад, як виглядало господарство єврейського кравця.

Фото: Відновлення Фрумушики-Нової почалося у 2006 році (прес-служба)

І над усіма садибами, прямо в степу, височіє найвища в світі статуя Чабана. До слова, вона навіть офіційно занесена до Книги рекордів Гіннеса. Разом з постаментом Чабан підноситься в небо майже на 18 метрів. Для створення статуї свого часу привезли понад 400 тонн граніту з кар'єрів з-під Житомира, що дійсно вражає.

На території Фрумушики-Нової є готель, ресторан, басейн, конференц-зали, різнокольорові гостьові будиночки і навіть лазня. З місцевої виноградної лози роблять фірмове вино. І загалом, в сувенірному магазині є з чого вибирати. Вхід на територію Фрумушики-Нової безкоштовний. Тут є все для того, щоб насичено і комфортно провести день або два.

Аккерманська фортеця: занурення в глибину століть

Аккерманська фортеця - історико-архітектурний пам'ятник, будівництво якого почалося ще у 13 столітті. У той час ці землі входили до складу Галицько-Волинського князівства, що перебувало під владою Золотої Орди.

Саме тому ряд істориків засновниками фортеці вважає монголо-татар. Хоча є й інша версія - фортецю заснували генуезці, які взяли в оренду в ординського хана місто разом з його укріпленнями.

Фото: Фортеця вже давно перетворилася на великий туристичний об'єкт (прес-служба)

Але як би там не було, фортеця вийшла дійсно величезною і донині є найбільшою на території України. Її загальна площа - 9 гектарів, а протяжність захисних стін – 2,5 кілометри. Усюди – вежі і бастіони. У 14 столітті фортеця увійшла до складу Молдавського князівства, але вже у 15-му її взяли штурмом турки. Саме тоді й з'явилася назва Аккерман, що в перекладі означає "білий камінь", адже стіни фортеці виготовлені з білого вапняку.

У наш час це місце перетворилося на великий туристичний об'єкт – територія доглянута, працюють стилізовані під середньовіччя активності, на зразок ковальських або гончарних майстерень.

Є можливість постріляти з лука або сфотографуватися в старовинних костюмах. Час від часу на території фортеці проводяться історичні фестивалі та вистави. І, звичайно ж, тут можна смачно перекусити на свіжому повітрі в місцевих закладах.

Фото: Музей історії тортур на території фортеці (прес-служба)

Окремо варто відзначити музей історії тортур, який теж знаходиться на території фортеці. Тут ви зможете подивитися на знаряддя, якими катували людей в середньовічні часи, і уявити, з якою жорстокістю доводилося стикатися тим, хто порушував правила, або з якоїсь причини був неугодним місцевому правителю.

Фото: Територія комплексу доглянута, працюють стилізовані під середньовіччя активності (прес-служба)

До речы, Аккерманська фортеця знаходиться на березі Дністровського лиману. Тому ведучі каналу НЛО TV Євген Славкінський та Ілля Луценко дуже радять вийти за стіни на берег Лиману і насолодитися неймовірними краєвидами, які відкриваються в цій місцевості. Якщо ви вже зацікавилися, запишіть адресу: м. Білгород-Дністровський, вул.Адмірала Ушакова, 2в.

Овідіопольська вітряна електростанція

Овідіопольська вітряна електростанція розташовується неподалік від відомого курортного села Грибівка Одеської області. Ця локація вражає своїми гігантськими вітряками, висота яких становить близько 130 метрів, а розмах лопатей досягає 137 метрів.

Для порівняння, загальна висота столичного монумента "Батьківщина-мати" разом з постаментом – 102 метри. І це говорить про те, що вітрогенератори в Одеській області можна вважати одними з найвищих споруд в Україні.

Тому навіть просто проїжджаючи повз поля, на якому розташована ця ВЕС, гарною ідеєю буде зупинитися і зробити незвичайне атмосферне фото на тлі гігантських вітряків. Або, принаймні, просто насолодитися величчю і красою цього місця з неймовірними творіннями сучасної відновлюваної енергетики.

Фото: Електростанція розташовується неподалік від відомого курортного села Грибівка (прес-служба)

До речі, в експлуатацію ця вес була запущена відносно недавно - у 2019 році.

Її будівництвом займалися турки в партнерстві з американцями, що не дивує – напрямок дійсно перспективний. Адже навіть у порівнянні з сонячними електростанціями вітряні мають незаперечну перевагу: вони працюють цілодобово, в будь-який час року і при будь-якому напрямку вітру.

Фото: В експлуатацію ВЕС була запущена відносно недавно - у 2019 році (прес-служба)

А з останнім в цій місцевості проблем практично не буває. Тим більше, що майданчики для будівництва подібних електростанцій обираються дуже ретельно: з урахуванням кліматичних умов, переважаючих напрямків вітру і навіть перельотів птахів.

Знаходиться ця вітряна електростанція на відстані близько 30 кілометрів на північний захід від Одеси. Тому, якщо будете десь неподалік, обов'язково відвідайте це місце.

Каракурт: село албанців, де збереглися давні традиції

Каракурт - село, яке є справжнім центром албанської культури на території Одеської області. Адже більшість жителів цього села - албанці, які зберігають мову і ряд звичаїв і традицій своїх предків. Побувавши тут, ви зможете зануритися в культуру нібито зовсім іншої країни.

Історія села почалася ще у 1811 році, коли православні албанці переселилися на українські землі з території Добруджі, куди потрапили з півдня Албанії. Тоді вони втекли від гніту Османської імперії, яка панувала на Балканах.

З тих пір пройшло вже більше 200 років. Культура жителів Каракурта зазнала значних впливів інших етносів (особливо болгар), проте власні Албанські корені місцеві пам'ятають досі і щиро пишаються ними.

Фото: Історія села почалася ще у 1811 році, коли православні албанці переселилися на українські землі з території Добруджі, куди потрапили з півдня Албанії (Думська)

Що цікавого в цьому селі для туристів? Перше, на що варто звернути увагу, це Музей албанської культури, розташований при Будинку культури Каракурта.

Тут можна побачити різні предмети албанського побуту минулих століть: меблі, посуд, рушники, домоткані килими, картини, албанський національний одяг і багато інших колоритних речей. Вас ознайомлять з експонатами і розкажуть цікаві історії з життя албанського народу. Експонати для музею збирали всім селом.

Фото: Каракурт, музейна кімната (Думська)

Також місцеві із задоволенням проводять для туристів майстер-класи з приготування національної страви - курбана, основними компонентами якого є ягнятина, приготована в печі, і булгур. На території села є також приватна виноробня, в якій можна продегустувати натуральні вина.

Фото: Місцеві мешканці зберігають мову й традиції своїх предків (Думська)

Для гостей села в Каракурті пропонують і проведення фотосесії в національних костюмах, а за бажанням – і з домашніми тваринами. Фотографії виходять дійсно автентичними і колоритними. А якщо бажаєте ще більше зануритися в атмосферу і відчути ритми албанського народу, можна домовитися про майстер-клас з народних танців.

Якщо такий відпочинок вам до душі, вирушайте в Одеську область, Болградський район, де і розташоване село Каракурт. Гостинні албанці точно не дадуть занудьгувати.

Нагадаємо, раніше ми писали, де спробувати рибу, сири та іншу місцеву кухню у Бессарабії.

Також пропонуємо почитати, як виглядає перший в Україні пішохідний маршрут Camino Podolico, створений за прикладом Іспанії.