Край майстрів, замків та вина. Вражаючі локації Закарпаття для знайомства з регіоном

Красива історія родом з-поміж високих гір і затишних долин Закарпаття. Вона може статись з кожним із вас, якщо одного разу ви наважитесь мандрувати не за туристичним календарем, а "скуштувати" унікальність різних сезонів року. Команда Tour De Ukraine повернулася із мандрівки на крайній Захід України. Що з того вийшло, ви уже можете побачити у новому фільмі проекту.

Мандрівку Закарпаттям можна ділити на десятки частин, впевнена авторка блогу Tour de Ukraine Валерія Мікульська.

"У цьому, безумовно, одному з топових туристичних регіонів є усі можливі види туризму. Тому завчасно поділю наш великий тур бодай на дві частини. У затишному рівнинному Закарпатті і в живому високогірному", - каже вона. Спеціально для РБК-Україна мандрівниця підготувала авторську колонку про мандрівку регіоном. Сьогодні публікуємо першу частину матеріалу.

Відео: Закарпаття (youtube.com/Tour de Ukraine)

Ужгород & Унгвар

Вперше за всі численні візити на Закарпаття мені так романтично і атмосферно зустрівся Ужгород. Дивно, як до цього можна було оминати таку перлину транзитом? Щоби посмакувати містом, вам знадобиться не менше ніж вікенд. "Біографія" цього міста, як і всього Закарпаття – справжня "Гра престолів". Історія захоплює, ніби гостросюжетний серіал.

Це найменший обласний центр України, розташований в загір’ї Карпат. Він славиться своєю мультикультурною архітектурою. А чому й і ні? Якщо пірнути в історію Ужгорода, можна нарахувати більш ніж два десятка країн і народів, які у певний час тут господарювали.

Фото: Історичне серце міста – ужгородський замок (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Первинно дерев’яне, згодом потужне кам’яне. Це місто більшість своєї офіціної історії було важливим форпостом. Ужгород досі стоїть прямісінько на межі між Карпатами і Середньо-Дунайською низовиною. І тепер ця точка на карті ну дуже зручна, бо і нині від обласного центру Закарпаття значно ближче до 12 столиць Європи, ніж до Києва.

Неодмінно навідайтесь в історичне серце Ужгорода – ужгородський замок. Уже знадвору зрозуміло, що він родом із середньовіччя. І що це не просто замок, а міцний форт. І уже тут його войовничий фасад занурює в атмосферу не Ужгорода, а старого Унгвару.

Побутує думка, що саме від назви тутешнього прадавнього форту "Унгвар" пішла назва Унгарія, Хангарі, Угорщина. Тепер у колишніх покоях господ розмістився місцевий краєзнавчий музей, і можна одним разом вивчити історію не тільки замку, а й всебічно поринути у культуру Закарпаття.

Фото: В серці Ужгорода розкинувся один з перших в Україні музеїв-скансенів просто неба (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

А ще зовсім поряд, на одному зі схилів Замкової гори, вас чекають у традиційному гірському селі. В серці Ужгорода розкинувся один з перших в Україні музеїв-скансенів просто неба, тож, зазирнувши до замку, сюди не можливо не переміститись.

Маршрут поведе за географічною картою на сільське Закарпаття. Із заходу на схід тут вмощені садиби низовинних закарпатів, долинян, етнографічних груп — лемків, бойків, гуцулів. І хоч в хатахніхто, окрім історичних описів, не живе, зате господарство тут на місці.

Ужгород навпіл ділить мальовнича річка Уж. Є чимало версій істориків, що саме звідси логічно "витікла" назва Ужгород. Обидві частини Унгвару з’єднують сім мостів. І це територія романтики.

Неодмінно прогуляйтесь історичним середмістям і тутешнім живим коридором. Тут, на березі Ужа, уже понад століття напуває місто ароматом і насичує кольорами стара Липова алея. 2 кілометри і 300 лип. До слова, вона не тільки найдовша в Україні, а й кажуть, що в усій Європі.

Фото: Обидві частини Унгвару з’єднують сім мостів (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Ужгород - одне з найбарвистіших міст України. Навесні воно рожеве і потопає у квітах сакури, влітку зелене і ароматне, а пізньої осені жовто-гаряче. Це місто- ботанічний сад. Тепер я розумію, чому у цьому місті так багато художників. Здається натхнення і фарби тут змішані з киснем. З усіх ракурсів Ужгород дуже симпатичний і такий різний.

Надвечір’я неодмінно їдьте зустрічати на одну із найвищих точок старого Унгвару і заразом навідайте найстарішу муровану пам'ятку, сиву Горянську церкву – ротонду Х-ХІV ст. Чимало істориків припускають, що саме тут розташовувася перший форт Ужгорода. Кам’яна, у романському стилі із двометровими старими стінами і навіть бійницями, ця святиня пам’ятає Ужгород малечею і підлітком і вже знає нашим сучасником.

Фото: Горянська церква-ротонда Х-ХІV сторіччя в Ужгороді (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Ця невеличка, але дуже стара святиня нині єднає Ужгород сучасний із Ватиканом і носить статус малої базиліки і споріднена з одним із чотирьох найшанованіших Папських храмів у Римі, Санта-Марія-Маджоре. А окрім такого поважного духовного статусу, кам’яниця вражає своїм священним живописом. В середині дивом збереглися кольорові фрески ХІV ст.

Виноробний спадок регіону

Закарпаття – край солодкий і хмільний. І можна сміливо говорити, що йому судилося стати одним із тих куточків світу, де народжується вино.

По-перше, цей край історично пов’язаний з давньоримськими провінціями Верхня Дакія та Паннонія. У давні часи тут базувалися їхні колонії. А саме дакійців і кельтів історики називають першими відомими нам людьми, які виготовляли хмільний напій з винограду.

Фото: У Середньому колись розташовувався найбільший та найстаріший на Закарпатті центр виноробства (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

По-друге, наше Закарпаття має ідеальний грунт для цієї справи. Бо стоїть на рештках вулканів, яких тут було чимало. І за доказами їхати далеко не треба. Всього у 20 кілометрах від Ужгорода в тепер тихому і заміському Середньому колись розташовувався найбільший та найстаріший на Закарпатті центр виноробства. І в надрах цього старого села досі знаходиться один із 10ти найкращих старих винних підвалів Європи.

Історія їх почалась ще у 16ому столітті. Вона просякнута смаком героїчних легенд та воєнних подій. Спершу підземелля слугували сховищем для людей при дворі й була чимось накшталт арсенального складу, а згодом фортифікаційні копальні стали льохом для вина.

Фото: Раритетні винні сховища відкриті для туристів, хоча й не музейні і досі живі та діючі (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Виритий вручну 5 кілометровий підземний лабіринт дуже атмосферний. Але найголовніше – порода, в якій він виритий. Вулканічний туф ідеально підходить для зберігання вина. Він має пористу структуру, тому повітря у підземних льохах ніколи не застоюється, а постійно оновлюється свіжим. Винороби кажуть, це дуже важливо за технологією витримки.

Раритетні винні сховища відкриті для туристів, хоча й не музейні і досі живі та діючі. Щоб побачити знамениті винні тунелі, треба постукати у двері єдиної державної виноробні Закарпаття і домовитись про екскурсію.

Фото: Закарпаттю судилося стати одним із куточків світу, де народжується вино (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

А ще неодмінно навідайтесь до місцевих камерних шато. Бо разом із нарощуваннням цехів, визнанням на світових виставках у тутешніх виноробних регіонах досі бережуть неймовірну атмосферу цієї справи. До слова, на Закарпатті навіть є цілий лицарський орден, що захищає старі традиції і якість.

Романтика у камінні: ошатні замки та маєтки

Закарпаття - регіон міцних мурів, лицарів і романтичних легенд. Їдучи на крайній Захід України, просто неможливо відмовити собі у задоволенні відвідати котрийсь із тутешніх сивих фортів.

На території сучасного Закарпаття у вікових руїнах або досі стійко тримають обличчя 12 середньовічних замків і не менше ошатних палаців та маєтків. Вони збудовані у різні епохи різними народами, королями, воєводами і вельможами, розкинуті у часі, рівнинах і горах, але об’єднані Закарпаттям.

Фото: Мукачівський замок "Паланок" (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

І я напевне могла би скласти для вас окремий шляхетний маршрут. Але цього разу встигла навідати лише своїх улюбленців. Мукачівський "Паланок", трирівневий і могутній, що височіє на вулканічній горі із XІ століття і романтичний камерний замок "Сент Міклош" – святий Миколай у перекладі з угорської. Хоча йому би більше підійшла назва Святий Валентин.

До речі, обидва повязані із однією з найвпливовіших жінок Європи і досі найпопулярнішою жінкою Закарпаття, княгинею Ілоною Зріні. У Паланку вона розробляла військові стратегії і боронила Закарпаття від навал Габсбургів. А в романтичному Сент- Міклоші зустріла кохання всього життя.

Фото: Замок Сент-Міклош (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

До слова, у Чинадієвому можна буквально поринути в атмосферу середньовічного життя. Її підтримують і відтворюють сучасні господарі замку. Навідайтесь на тутешній лицарський фестиваль, або нічну факельну екскурсію, або ж як ми пориньте у кулінарну історію на замковому подвір’ї і скуштуйте скуштуйте фірмову Закарпатську солянку. Таку саму, як подавали на стіл у замку. Обід у таких декораціях насправді незабутній.

Фото: У Чинадієвому можна поринути в атмосферу середньовічного життя: нічні екскурсії, кулінарні історії та інше - тут є все для ваших вражень (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Сирний шлях карпатських буйволів

Якщо ви на дієті – мої співчуття. Адже Закарпаття – край фермерський і дуже смачний. І от коли раптово зупинити когось із жителів закарпатського села чи міста і запитати, який найпопулярніший продукт виробляють у регіоні, то гарантовано у більшості вам скажуть - сир.

Ці традиції набагато старші за саме Закарпаття. Але в наш час тут існує цілий вид туризму – сирний. Сирний маршрут Закарпаття тягнеться на 100 км багатьма районами, завертає на гірські полонини і пасовища, локальні сироварні і, звісно, ферми. Отак наживо гастрономічні знання смакують найкраще.

Фото: Буйволина ферма (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Слово людини, що чухала буйвола за вушком. В природі є не один вид буйволів. Індійський, філіпінський, болотяний. На Закарпатті вирощують чорних карпатських. Розводити цих великих роганів почали ще на початку 20 століття. Вони хоч і виглядають так масивно, виявляється, дуже вразливі. Тепер поволі їх відроджують у цьому господарстві Виноградова і ще в кількох районах.

Массивні копита, густа і груба шерсть, сильні ноги. Буйволи - природжені горці. І щоб ви знали щонайменше 1500 років ці сильні рогані мешкають в Карпатах. Коли впритул стоїш до них, відчуваєш їх міць. А ще ці звивисті рельєфні роги і прицільний погляд!

Фото: З буйволиного молока, яке утричі жирніше за коров'яче, роблять сметану, масло, кефіри та йогурти, згущенку і сир (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Але моя цікавість завжди долає страх, тим паче тут на полі суцільний матріархат, тож, як бачите, порозумілись із дівчатами. Півтонні рогані витоптали усі мої стереотипи. Бо хоч і мають примхливий норов та, виявилось, дуже люблять ласку.

На фермі її усім вистачає. І дівчата віддячують та дають дуже корисне молоко. Буйволине утричі жирніше за коров'яче, щедре на кальцій та решту корисних мінералів. Тут із нього виробляють все, що можливо: сметану, масло, кефіри та йогурти, згущенку. І, звісно, сир.

Село Іза. "Столиця" лозоплетіння

Закарпаття – земля майстрів і ремесел. І, продовжуючи наш маршрут, неодмінно маю вас завести до невеличкого, але дуже колоритного села Іза.

Тримаю парі: таких фермерських грядок, як у старому селі Іза на Закарпатті, більшість з вас ніде й не бачили. Здається я просто залізла в чагарники. А це єдине місце в Україні, де замість того щоб запасатися картоплею або пшеницею, люди садять лозу. Не виноградну, а звичайну.

Фото: Колоритне сезо Іза - "столиця" лозоплетіння (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

У селі свято чи якийсь перфоменс? Це я так вперше подумала, коли проїздила повз Ізу. Транзитні вулиці цього села рясніють кошиками, вазами, тошерами, сумками, меблями. Тут, певно, тільки будинки не плетуть, хоча альтанки уже можна замовити. І вже сама прогулянка вздовж дороги – ніби похід на мистецьку виставку.

Ручні і блискучі вироби можна знайти у домашніх крамничках і просто на парканах. Усе це виглядає, як парадне убранство. І надзвичайно милує око. Але найцікавіше лишається за огорожами.

Фото: Сама прогулянка вздовж дороги – ніби похід на мистецьку виставку (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Вирощують лозу. Зрізають, варять, чистять, сушать і знову варять. І так уже понад 200 років. Доля маленького села і його вже династій майстрів. І попереджу одразу, тут просто не можливо не зупинитись і ще менше шансів на те, що поїдете звідси з порожніми руками.

Фото: Мистецтво лозоплетіння в селі Іза бережуть і примножують вже більше двох сотень років (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Вулканічні СПА та мінеральні гори

Мандрівка Закарпаттям не лише дивує, а й лікує. Бо ми ж на Закарпатті, а це край природних СПА. Цей регіон досі гріється емоціями тих часів, коли тут скрізь розтікалася гаряча лава. Тепер на лавових полях ростуть виноград і лози, а туристичними курортами натомість розтікаються термальні води. Відпочивати на тутешніх мінеральних курортах стало модно ще кілька віків тому.

До термальних джерел Косино і Берегово веде чимало туристичних путівників, а в цілому на Закарпатті близько півсотні термальних джерел. Далі наш із вами шлях пірне у теплі води села Велятино.

Фото: Терми Велятино (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Воно, як і решта термо-курортів регіону, розташоване у зоні колишньої вулканічної активності. Тутешні геологічні джерела залягають на глибині трохи більше кілометра, це менше ніж в інших районах, але споміж усіх вони вирізняються надвисоким вмістом йоду та заліза, брому і ще цілого списку елементів. У таких мінералізованих ваннах розчиняється цілий стос недугів і реанімується імунна система.

А по сусідству із ним розташувався один із найстаріших мірнеральних курортів України, Шаян. Тут, правда, воду більше п’ють. У міжсезоння і коли довкола буває негода, у Шаяні - ніби інша планета. Село з усіх боків оточене невисокими горами - теж Шаянами. Схили вкриті сосною, буком і грабом, і тут внизу нагадують гігантські кущі шпинату. Ця рослинність утворює теплий і м'який мікроклімат навіть у негоду.

Фото: Шаян - один із найстаріших мірнеральних курортів України (Віталій Зубрицький/для РБК-Україна)

Але найцінніше те, що з цих самих гір тече цілюща мінеральна вода. І дорогою до санаторних кранів вона ще більше набирається мікроелементів. Уже в 1818 році на базі корисних вод працювала водолікарня. І в наш час мінеральна історія живе і так само базуються санаторії й будинки відпочинку. А в самому його центрі працює кілька бюветів, де можна безкоштовно щодня випити цілющої води.

Шаянську мінеральну воду називають дуже поважно - "королевою" смаку. Усе через її гідрокарбонатний склад і лікувальну силу. Вона дуже подібна до мінеральних вод "Боржомі". А ще містить кремнієву кислоту, що здатна омолоджувати і виводити токсини. І цим Шаянська прирівнюється до славетних Карловарських вод. А до всього, вулканічні породи місцевих гір слугують ідеальним фільтром, тому Шаянська вирізняється своєю кришталевою чистою.

Зберігайте собі колонку, чекайте на продовження і неодмінно повторіть наш маршрут наживо!

Нагадаємо, раніше Валерія Мікульська склала детальний маршрут Івано-Франківщиною, який здивує навіть досвідченого мандрівника.