Два тижні у черзі. Українські біженці стикаються з бюрократією в Німеччині

Більшість наших громадян шукають житло в країні самостійно

За останній місяць до Німеччини прибуло понад 300 000 біженців з України. Це перша хвиля, але вже існують деякі організаційні проблеми в цьому процесі. Зокрема, багато українців стикаються з бюрократичними перешкодами.

Про це повідомляє TRAVEL РБК-Україна з посиланням на репортаж Deutsche Welle.

Українців приймають у різних регіонах Німеччини

Олена і Денис вирішили виїхати з Києва якраз напередодні війни. Коли стемніло, молода пара сіла в автобус і поїхала в бік заходу. О 4 ранку зателефонувала мама Дениса: вона була в Києві та почула перші вибухи. Кілька тижнів по тому Олена і Денис прибули в Ганновер.

Вони розповідають свою історію, сидячи за столом в центрі для біженців, куди з кожним днем прибуває все більше українців. Об'єкт був створений, щоб розвантажити центр в Берліні, який раніше був основним місцем призначення для українських біженців. Ще один об'єкт був створений в німецькому місті Котбус недалеко від польського кордону.

На вокзал міста прибувають потяги з біженцями. Волонтери видають кожному пасажиру захисну маску FFP2, воду в пляшках і бутерброд. Ті, хто продовжує шлях далі, можуть забрати квитки на трьох тимчасових стійках. У головному залі вокзалу представники оператора мобільного зв'язку роздають безкоштовні SIM-карти. Також у Німеччині для українців запровадили безкоштовне користування залізницею, писало РБК-Україна.

У тих, хто прибуває до Ганновера, є три опції: вони можуть сісти на інший поїзд і їхати далі, розміститися у найближчому центрі для біженців або відправитися далі на автобусі в пункт призначення, який буде визначений німецькою владою.

"Волонтери замінюють чиновників". Біженці чекають два тижні в черзі на прийом

23-річні Олена і Денис приїхали до Ганновера автобусом з Польщі. Вони ще не знають, куди поїдуть далі, тому ще не зареєструвалися у місцевих органах влади.

В силу виняткових обставин, українцям поки це робити необов'язково. Вони можуть в'їжджати в країну біометричними паспортами, і їм не потрібна віза. З початку війни Німеччина станом на кінець березня в Німеччині зареєстрували близько 300 000 переміщених осіб з України.

Місцеві волонтери скаржаться на те, що прибулі з України біженці стикаються з безліччю складнощів.

Фото: Українці можуть в'їжджати до Німеччини за спрощеною процедурою, але на місці стикаються з труднощами (Getty Images)

У ще одному німецькому місті, Кельні, Христина Вежбицька працює в лабораторії. Однак зараз 54-річна жінка більшу частину часу займається волонтерством, допомагаючи біженцям заповнювати офіційні документи і супроводжуючи їх до державних установ. Минулого тижня вона відвезла трьох жінок зі Львова до міграційної служби для оформлення тимчасової посвідки на проживання. Вони простояли в черзі шість годин, але перш ніж підійшла їхня черга, офіс закрився на обідню перерву.

Жінка каже виданню, що не може зрозуміти, чому в такій надзвичайній ситуації офіс працює у звичайному, а не посиленому режимі. Вежбицька входить до групи допомоги жінкам-біженцям "Sei Stark e. V.", що в перекладі з німецької означає "Будь сильною".

Вона каже, що в Німеччині багато віддано на відкуп волонтерам, а самим біженцям постійно доводиться платити за їжу, ліки та інші предмети першої необхідності. Біженці мають право на фінансову допомогу після того, як їх власні заощадження закінчаться. Також нерідко їм доводиться чекати два тижні, щоб записатися на прийом до відділу соціального забезпечення.

На розв'язання питань біженців йде занадто багато часу

"Держава функціонує не тільки через свої органи влади, а й через громадянське суспільство. Це добре, це приємно", - заявив нещодавно представник Міністерства внутрішніх справ Німеччини Веде Бюхнер.

Політики на федеральному рівні не упустили можливості подякувати муніципалітетам і волонтерам, а міністр внутрішніх справ Ненсі Файзер підкреслила, що вся справа у "небюрократичній допомозі".

Однак, за словами волонтерів, на розв'язання багатьох питань біженців йде занадто багато часу. Наприклад, Эмитис Поль обурена такою заявою німецьких чиновників. Вона створила мережу "Sei Stark" в Кельні й координує роботу 15 волонтерів, у тому числі Вежбицької. Люди займаються організацією житла і грошових переказів, а також допомагають біженцям впоратися з бюрократією.

Жінка розповідає виданню, що їй щодня телефонують агенти з нерухомості, що пропонують вільні квартири. Однак за них доводиться платити, а зовсім безкоштовне житло для українців пропонується вкрай рідко. Місто, однак, не змогло знайти швидкий і простий спосіб покрити орендну плату для українців, звертає увагу волонтер.

"Цього разу влада повинна розглянути ситуацію з людської, а не адміністративної точки зору. Донори цінують нашу асоціацію, тому що ми діємо швидко і без бюрократії", — каже вона.

Дві третини українців знайшли житло самостійно

За даними агентства ООН у справах біженців, з початку війни Україну покинули близько 3,6 млн осіб. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок очікує, що їх число в майбутньому може зрости до 8 мільйонів. Політики намагаються підготуватися до такого сценарію, але багато що ще залишається неясним, пише Deutsche Welle.

Фото: Мер Берліна каже, що близько 2/3 українських біженців знайшли житло по своїх приватних каналах (unsplash.com)

"Кошти на проживання і транспорт, соціальні виплати та витрати на утримання нових реєстраційних центрів, підтримуваних солдатами Бундесверу — поки невідомо, хто за все це буде платити", — зазначають у виданні.

Мер Берліна Франциска Гиффи заявила, що близько двох третин всіх біженців з України змогли знайти житло по приватних каналах. Але досі не було ні слова про відшкодування витрат або фінансової допомоги волонтерам.

Проблема перерозподілу

За даними видання, біженці з України також стикаються з "проблемою перерозподілу". Досі Німеччина розподіляла біженців по 16 землях з урахуванням податкових надходжень і чисельності населення цих регіонів.

"Але муніципалітети вже відчувають перевантаженість, а заклики до загальноєвропейського механізму перерозподілу звучать все голосніше", — пишуть автори статті.

Тим часом Олена і Денис у Ганновері обмірковують свої подальші дії. Вони все ще можуть дозволити собі дешевий гуртожиток, але їм хочеться трохи більше усамітнення, власної ванної кімнати — чогось хоча б схожого на нормальне життя, яке було у них до початку війни Росії проти України.

Нагадаємо, раніше ми писали, що сотні жінок і дітей повертаються з Польщі додому в Україну.