Зникаючі маєтки: як села в українській глибинці стали центром невідомої держави

Спадщина графа-дивака, яка збереглася у Хмельницькій області

Чи чули ви щось про "Миньковецьку державу"? Виявляється, така колись була на території сучасної Хмельницької області.

Попри коротке існування та незначні розміри, вона залишила слід в історії України. А також - у місцевій архітектурі. Зараз ці локації можна дослідити туристам під час мандрівки регіоном.

Що таке "Миньковецька держава" та що залишилося від її спадщини сьогодні?

"Держава" на кордоні з Російською імперією

Сьогодні у Хмельницькій області можна знайти залишки архітектури самопроголошеної держави, яка виникла і проіснувала досить недовго.

"Миньковецьку державу" заснував поміщик Ігнацій Мархоцький у 1790 році. Він увійшов в історію також як граф Редукс. Його "держава" мала свої кордони, позначені стовпчиками із написами "кордон Миньковецької держави з Російською імперією".

Відео: Що таке "Миньковецька держава"? (youtube.com/Green Ways)

В "державі" випускали навіть власні гроші, а відносини між мешканцями базувалися на законодавчих актах, які створював сам Мархоцький, добре обізнаний у римському праві, працях Платона та творах французьких та російських просвітителів.

Реформатор-дивак Ігнацій Сцібор-Мархоцький

Це був непростий час: у 1793 році відбувся третій розділ Польщі, після чого та перестала існувати як держава. Її розділили між собою Російська імперія, Пруссія та Австрія. Повіт, в якому жив поміщик Ігнацій Мархоцький, входив до складу земель, які перед тим були під владою Польської корони. Тепер же на колишні польські землі прийшла влада, регульована Російською імперією.

Мархоцький, скориставшись мінливою політичною ситуацією, проголосив на своїх володіннях "Миньковецьку державу". Володіючи 19-ма селами, "кордони" він провів навколо населених пунктів, які свого часу дісталися йому у спадок.

Звісно, таке утворення не отримало ніякої підтримки з боку влади Російської імперії. Але землевласник все ж знайшов послідовників, а низка його рішень навіть викликала схвалення у місцевих мешканців.

Одним з його перших рішень стало звільнення селян від кріпосної залежності: село першим у Східній Європі позбулося кріпосницького ладу.

Далі Мархоцький вирішив створити незалежний суд "для здійснення справедливості серед підданих". У своїй діяльності судді користувались статутом із п'яти глав, де були визначені їхні права та обов'язки.

Фото: Граф Ігнацій Мархоцький (wikipedia.org)

За розпорядженням графа Мархоцького, у селі Миньківці відкрили школу, аптеку, паперову, суконну та каретна фабрики. А також - цегельний і лакофарбовий заводи, бібліотеку з двома тисячами томів книг. Крім того, тут запрацювала одна з перших подільських друкарень. Діяв у селі й свій монетний двір, що карбував гроші.

Мархоцький заснував у своїх володіннях сирітський притулок і шпиталь, запросивши двох лікарів.

Для зручності подорожніх граф звелів збудувати готель, а дороги наказав обсадити різними сортами плодових дерев. Крім церкви та костелу, в його самопроголошеній "державі" були споруди, присвячені Вільгельму Теллю та Жан-Жаку Руссо, якими той захоплювався.

Фото: Один із маєтків графа Мархоцького, що зберігся до нашого часу (wikipedia.org)

"Держава", що проіснувала недовго

З диваком Мархоцьким було пов’язано багато цікавих історій. Наприклад, у 1814 році його обрали відповідальним за поставки провіанту для російської армії у Варшаву (наприкінці 1700-х відбувся третій розділ Речі Посполитої: її розділили між собою Російська Імперія, Прусія та Австрія - ред.).

Під час поїздки на польські землі він сам називав себе "Du", що означало "вождь" або "правитель". Після цього він сам узяв собі новий титул - "Redux". У вільному перекладі з латині це означало "вождь експедиції, яка повернулася додому". За розповідями екскурсоводів та істориків, до кінця своїх днів граф нібито категорично не приймав паперів і листів, в яких при згадуванні його імені не зазначали цього титулу.

Логічно допустити, що умовах самодержавно-кріпосницького ладу феномен "Миньковецької держави" Мархоцького з її нетиповим устроєм не мала шансів на виживання.

Навіть попри те, що таку ідею підтримували місцеві мешканці та навіть духовенство, графа почала переслідувати церковна і світська влада. "За свои чудачества, особенно за учреждение языческих празднеств, Мархоцкий был судим и даже попал в тюрьму, затем освобожден; умер в 1827 году", - писав краєзнавець Юхим Сіцинський.

Архітектурна спадщина: що подивитися

Сьогодні для того, щоб дослідити залишки резиденції легендарної "держави", варто відвідати декілька сіл Хмельницької області: Миньківці, Кружківці, Отроків, Притулівка, Сокілець та Підлісний Мукарів, оскільки у власності Мархоцького було відразу кілька сіл.

Фото: Замок-маєток засновника "Миньковецької держави" в Отрокові (Україна Інкогніта)

До нашого часу дійшли залишки тогочасної забудови - це Тріумфальна арка, залишки замків Мархоцького, оборонні вежі однієї з твердинь, храми та старовинний парк з гротами.

Для своєї сім’ї поміщик спорудив відразу чотири резиденції. Зимову - у селі Миньківці. Літню та осінню - в навколишніх селах Притулівці та Пробійній. А весняну він збудував за зразком середньовічного замку в селі Отроків на високому пагорбі над річкою Ушиця. Саме вона й стала найрозкішнішою з осель магната.

Біля замку облаштували великий ландшафтний парк, збудували панський будинок.

Фото: Так виглядають залишки Отроківського замку сьогодні (wikipedia.org)

На жаль, за радянських часів історичну пам’ятку перетворили на хлів. Також одне з приміщень слугувало школою та навіть ковбасним цехом. А сам комплекс не був включений навіть до місцевого реєстру пам’яток архітектури.

До 2008 року територія була на балансі сільської ради, але згодом її вирішили продати. Історичну пам’ятку викупив Ігор Скальський, член Товариства охорони пам’яток історії та культури. Він поставив собі за мету зберегти спадщину, яку залишив Мархоцький.

Вибір саме цього місця з-поміж різноманіття історичних пам’яток Скальський пояснює так: "Бо тут давно була така традиція - жити не для себе, жити для майбутнього. Ми цю традицію просто продовжуємо", - каже новий власник.

Фото: Отроків часів графа Мархоцького. Малюнок Яна Грейма (wikipedia.org)

Декілька років тому в Миньківцях відкрили музей Ігнація Сцибора Мархоцького. Це перший приватний заклад подібного типу у Хмельницькій області.

У будинку розташувався навіть Центр Мархоцькознавства. В старій будівлі, де розташований музей, збереглося й підземелля.

Фото: Церква Архангела Михаїла (wikipedia.org)

У 1838 році в Миньківцях завершили будівництво кам'яної православної церкви Архангела Михаїла. З колишньої дерев'яної церкви до нової перенесли дзвони.

Також тут зберігаються предмети побуту українських селян та поміщиків XIX століття та відомості про "Миньковецьку державу". Поряд з млином збереглась старовинна криниця. У неї, за переказами, поміщик Мархоцький впустив золоту прикрасу, яку досі не знайдено. На околицях Миньківців створено дендропарк. Сьогодні площа парку займає три гектари.

Крім місцевих порід, тут висаджені близько 260 видів завезених дерев. Серед них - і екзотичні: гінкго, тис ягідний, півонія деревовидна та інші.

Фото: Миньковецький дендропарк (wikipedia.org)

Що відбувається у селах зараз

Кілька років тому у селі Отроків започаткували однойменний фестиваль. Упродовж трьох днів подія об’єднує професійні та аматорські гурти, митців і гостей, що приїздять сюди щороку наприкінці серпня.

"Отроків" - це такі своєрідні презентації від молодих талантів і фестиваль лазерного шоу. Фестиваль проводиться із 2008 року, хоча були й позачергові: один проводили у Львові у 2010 році та у 2014 році - на Майдані Незалежності в Києві.

Фото: Село Підлісний Мукарів, костел святого Йосипа (wikipedia.org)

До карантину тут хотіли розвинути інтелектуально-мистецьке середовище, засноване на українських традиціях і збирати на подію небайдужих до національної культурної спадщини.

Також тут приймали учасників табору "Без кордонів", організованого Фундацією Регіональних Ініціатив, де представники п’яти різних країн обмінювалися досвідом. Проводився англомовний табір, а також лекції, спрямовані на популяризацію науки.

Фото: Храм святого Йосипа Обручника - мурований римо-католицький костел, споруджений у 1859-1872 років в стилі пізньої неоготики (wikipedia.org)

У селі Підлісний Мукарів зберігся Костел святого Йосипа. І хоча відкрили його 1886-го року, що значно пізніше існування "Миньковецької держави", храм точно варто відвідати. Він збудований у неоготичному стилі, прикрашений вежами, масонською символікою та цікавими вітражами. Костел оточений парканом, поряд є дзвіниця. В середині він добре зберігся, тут навіть є орган.

Сокілець – ще одна локація, яка колись була немалим містом. А нині це село, що потроху зникає. Тут добре збереглась Михайлівська церква.

Фото: Село Сокілець, Томашева криниця (wikipedia.org)

Як дістатися до сіл на Хмельниччині

Вся резиденція магната та інші визначні місця розташовані в межах двох районів: Новоушицького та Дунаївського. Село Миньківці знаходиться між Новою Ушицею та Дунаївцями.

Дістатися туди можна будь-яким автобусом, що рухається між селами. Щоб дістатись до Отрокова, варто доїхати до Антонівки. Звідси до села 5 кілометрів. Найзручніше відвідати всі місця на власному автомобілі. Або ж - замовити комплексну екскурсію в однієї з туристичних агенцій.

Нагадаємо, раніше ми писали, які маловідомі пам'ятки українського модерну можна побачити у Полтавській області.

Також пропонуємо почитати, що подивитись у головному селі старообрядців на Буковині.