Зникаюча краса: найцікавіші синагоги західної України, які варто побачити

Стародавні синагоги в Бродах, Болехові та Коломиї, які потребують відновлення

Подорожуючи світом, ми милуємося старовинними костелами, церквами, мечетями, буддійськими храмами, а ось синагоги чомусь рідко потрапляють у поле зору туристів.

Цього літа я відкрила для себе красу старовинних синагог західної України. Побачивши першу грандіозну синагогу у місті Броди, я вирушила у невелику подорож по інших містах Галичини. І сьогодні я підготувала для вас подорож старовинними синагогами цього красивого краю.

На жаль, майже всі ці синагоги дивовижної краси знаходяться в занедбаному стані. Втім, ці місця надзвичайно цікаві для туристів, точно варті вашої уваги і навіть окремих туристичних маршрутів. А ще ці унікальні об'єкти гостро потребують реставрації та відновлення.

Броди - вільне торгове місто

Броди свого часу були унікальним містом. Справа у тому, що до 1918 року тут проходив кордон між Австро-Угорщиною і Росією.

Так місто стало своєрідною "економічною зоною", де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля. Броди являли собою ідеальне місто-фортецю, і для його перебудови запрошували купців різних національностей: крім українців та поляків, тут проживали євреї, вірмени, греки, шотландці.

До Другої світової війни 89% населення міста становили євреї, бо Броди часто називали "Галицьким Єрусалимом".

Фото: Найвідоміша споруда міста - синагога XVIII століття (фото автора)

Під час німецької окупації приблизно 9000 тисяч євреїв були відправлені на примусову працю або розстріляні. Про те, що єврейська громада міста була досить великою, свідчить поширене тут єврейське прізвище Бродський.

Саме ця родина найщедріших благодійників кінця 19го - початку 20го століття зробила неоціненний внесок у розвиток нашого Києва, збудувавши багато легендарних будівель: Політехнічний інститут, Київську обласну лікарню, Бессарабський критий ринок і велична Хоральну Синагогу, названу на честь Лазаря Бродського. Всі ці будівлі збереглися до наших днів.

У Бродах збереглося єврейське кладовище 19-го століття, де налічується 20 тисяч могил. Уявляєте, це один з найбільших єврейських кладовищ в Україні!

Фото: З 2006 року систематично обвалюються склепіння будівлі (фото автора)

І, звичайно, найвідоміша споруда Бродів - синагога XVIII століття! Побудована вона була в 1742 році на місці дерев'дерев'яної синагоги. Тут зберігалися цінні предмети богослужіння, а також 28 тисяч духовних іудейських книг. Цікаво, що Броди в той час були центром ортодоксального іудаїзму.

У середині 1960-х років був проведений ремонт будівлі, але тут був облаштований склад. Потім будівлю перестали використовувати, і вона почала руйнуватися. Зараз синагога перебуває у стані руїни. З 2006 року систематично обвалюються склепіння. У квітні 2019 року місцевий активіст встановив у будівлі нові двері.

Треба привертати увагу до такої краси, адже це - пам'ятка архітектури національного значення!

Фото: У будівлі проводили фестиваль класичної музики, щоб привернути увагу до стану синагоги (umoloda.kiev.ua)

Масштабною подією у Бродах став фестиваль класичної музики LvivMozArt, в рамках якого 4 серпня 2019 року на руїнах синагоги відбувся симфонічний концерт-реквієм, присвячений австрійському письменнику і публіцисту Йозефу Роту. У концерті взяло участь понад 200 художників і зіркових солістів зі всього світу. Австрійський письменник Рот навчався у Бродівській гімназії. Сьогодні його постать заманює іноземних туристів у Броди.

У місті також зберігся ансамбль центру міста Австро-Угорської доби: гарне місце для затишного для прогулянки і для того, щоб випити там філіжанку кави з видом на старовинні будівлі.

Броди мають неймовірний туристичний потенціал, адже звідси родом багато відомих особистостей. Також місто колись "єднало" довколишні міста з Західною Європою, а Австро-Угорську імперію - з Російською.

Болехів - місто солеварів

Болехів - невелике місто, розташоване на кордоні Івано-Франківської та Львівської областей. Колись тут пролягав головний торговий тракт до Стрия. Місто завжди було багатонаціональним. Мабуть, не випадково одна з частин сучасного Болехова має назву Вавилон. Ще в часи угорської королеви Єлизавети в місто прибували купці з Німеччини, в основному євреї.

У 1546 році в Болехові було споруджено перше підприємство – солеварню. У 1874 році Болехівський солезавод був одним з найуспішніших підприємств галузі в Галичині. В середині 1990-х підприємство зупинило роботу, залишивши нам на згадку величезну будівлю заводу, яка, на жаль, знаходиться не в кращому стані.

Свого часу єврейське населення міста досягало 80% - це один з найвищих показників в Галичині. Під час Голокосту з 3000 євреїв Болехова вижило тільки 48, а останній єврей виїхав з Болехова у 2003 році.

Фото: Синагога побудована 1789 році, а згодом перебудована 1808-му (фото автора)

Цікаво, що в 2006 році у США вийшла книга есеїста Даніеля Мендельсона, родина якого - родом із Болехова. Книга має назву "Зниклі: пошук шести з шести мільйонів" англ. The Lost: A Search for Six of Six Million), у якій автор намагається відтворити історію своєї родини, яка колись жила в Болехові. Шестеро з його предків були знищені нацистами. Ця книга стала світовим бестселером.

Сьогодні про численну єврейську громаду тут нагадує лише велика синагога, на фасаді якої вибито незвичний напис – "Клуб шкіряників".

Будівля синагоги споруджена у 1789 році, а згодом перебудована в 1808 році. Сьогодні болехівська синагога залишилася без господарів. Але є ініціатива єврейської громади за кордоном, яка збирає гроші на реконструкцію синагоги та єврейського кладовища. Яке, до речі, є одним з найдавніших в Україні.

А як щодо "Клубу шкіряників"? Справа у тому, що шкіряне виробництво здавна було одним з основних у Болехові. На початку 20-го століття тут працювало багато шкіряних майстерень. Зроблені зі шкіри підошви йшли для війська, вони розходилися по Галичині та на експорт.

І в радянські часи професійний "напрям" міста не змінився. Сьогодні в цьому невеликому місті діє аж три шкіряних підприємства. На жаль, викиди такого виробництва є токсичними, і місцеві жителі вимагають закриття підприємств.

Фото: Синагога у Болехові (фото автора)

У Болехові збереглися ратуша та старовинні будинки XIX століття. Такі як, наприклад, колишній готель Брюкенштайна.

А ще цікаво, що у Болехові "зародився" український фемінізм. Адже тут народилася Наталя Кобринська, організатор жіночого руху на Прикарпатті і, можна сказати, одна з засновниць українського фемінізму.

Саме вона першою в Галичині подала до віденського парламенту петицію з проханням законодавчо закріпити за українськими жінками право на вищу освіту. Вона дружила з Ольгою Кобилянською, а двоюрідна сестра Наталі, Софія Окуневська, стала першою в Австро–Угорщині жінкою–лікарем та доктором медицини.

Болехів - маленьке затишне місто, в якому варто прогулятися й побачити архітектурні "родзинки" 19-го століття, які ще збереглися до наших днів.

Стрий - місто без суєти

Євреї почали селитися в Стрию на початку XVI століття, у зв'язку з розвитком торгівлі між східними частинами Польщі та Угорщини.

У 18 столітті євреї Стрия варили пиво, продавали вино, розводили худобу, орендували маєтки і млини. Кількість ремісників (ювелірів, шевців) була відносно невеликою. Але оскільки у 1820-х роках були введені обмеження на участь євреїв в виноторгівлі, то у 19 столітті помітно зросла кількість єврейських ремісників – кравців, пекарів, а також продавців хутра.

У 1870-х роках єврейські підприємці заснували в Стрию ливарний та деревообробний заводи, мильну і сірникову фабрики.

Фото: На жаль, будівля знаходиться у стані руїни (фото автора)

Руїни Великої синагоги, побудованої у 1817 році, можна знайти на вулиці Міхновського, 5. Грати воріт виконані у формі менори, а знизу прикрашені зірками Давида. Будівля у стилі класицизму була величною та красивою.

"Вдень світло потрапляв всередину крізь великі венеціанські вікна, увінчані вгорі кольоровим вітражем", - писали у згадках очевидці.

У радянський час в будівлі синагоги знаходився склад, тоді ще були помітні розписи на стінах. Але у 1980-х роках склепіння синагоги розібрали, плануючи переробити приміщення під басейн.

На жаль, зараз будівля занепадає. У 2016 році культурна ініціатива "Коло" провела лекцію про стрийську синагогу і ініціювала збір ідей щодо її відновлення.

Зараз мова йде не тільки про гроші: важливо вирішити, що робити з будівлею. Адже там може бути не тільки храм, але і культурний центр, музей або громадський простір. На жаль, питання досі "зависло у повітрі", а це грандіозна будівля руйнується на очах. А колись вона була однією з найвеличніших будівель міста!

Фото: Грати воріт виконані у формі менори, а знизу - прикрашені зірками Давида (фото автора)

Місто Стрий - дуже затишне. Квіти на балконах, старовинні фасади, Блакитний Будинок культури, витончені двері і вікна вілл - все це відтворює атмосферу тієї величної епохи кінця 19-го та початку 20-го століття й закликає нас до неспішної прогулянки містом.

Коломия - галицький melting pot ("плавильний котел")

Неймовірне місто з багатою та цікавою історією!

З найдавніших часів Коломия була своєрідним "місцем перетину" християнського та юдейського світів, а місцеві мешканці – свідками взаємин християн і представників інших релігій.

Виходець з Галичини, австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох писав: “...якщо комусь захочеться намалювати невелику картину Галичини, то нехай поїде на ярмарок до Коломиї. Там він опиниться на форумі давньої римської колонії. Йому здаватиметься, що він то на багдадському базарі, то на церковній площі якогось села в Шварцвальді...він бачить, як Схід і Захід простягають один одному руки. Ні один край багатонаціональної монархії не запропонує йому такої картини – ні Угорщина, ні Далмація..."

У 1789-му році імператор Австро-Угорщини Йосип II видав "Патент толерантрості". Документ передбачав урівняння в правах представників різних конфесій. Особливу увагу документ приділяв правам єврейських громад.

В уряді вважали, що не можна накладати на народ обов'язки, не надаючи йому рівних з іншими народами прав, а також не можна чекати відданості від людей, що перебувають поза всім суспільством.

Фото: У такому стані синагога в Коломиї перебуває сьогодні (фото автора)

Коломия - в більшості все-таки єврейське місто. До 1919 року майже 70% місцевого населення були саме євреями, решта - поляками. Українці в той час жили переважно в селах, а до Коломиї приїжджали торгувати.

Цікаво, що Коломию відвідав один із найвідоміших єврейських письменників – Шолом-Алейхем, який на початку 1906 року дорогою до Швейцарії чотири дні провів у місті, описавши згодом життя і побут східногалицьких євреїв в оповіданні "Брехня".

Від єврейського минулого тут залишилися три кладовища, діюча синагога і сотні могильних плит. Цей факт може вразити, але ці плити за радянської влади місцеві жителі розтягли собі по дворах і продовжують використовувати як плитку.

На щастя, сьогодні єврейській громаді повертають сотні могильних плит. Їх звозять на старе кладовище в центрі міста, який громада поступово перетворює в меморіальний сквер. В радянські часи на місці, де розташовувалось єврейське кладовище, був невеликий парк, а саме кладовище - зруйновано.

Фото: Ще одна, Велика синагога в Коломії, зображена на старій лістівці. До нашого часу вона не збереглася (myshtetl.org)

У Коломиї було кілька синагог, але не всі збереглися. Велика синагога, відома також як "Висока синагога", була відбудована після пожежі 1827 року, але зруйнована під час Другої світової війни.

Є дві занедбані синагоги - Озиопільська і синагога Бохера, а також Мала синагога і синагога "кравців", які розташовані на території Швейної фабрики. Храм юдейської громади на вул. Пекарській було побудовано у другій половині ХІХ століття. Коломийська синагога має назву "Єрусалим" і є єдиною діючою на сьогодні в усьому місті.

Коломия - обов'язкове для відвідування місто, причому сюди варто приїхати на кілька днів! Це місто, де можна просто гуляти і насолоджуватися "австрійською" архітектурою кінця 19 та початку 20 століть.

Дрогобич: Галицька “Пенсильванія“ і "столиця" нафтових королів

Перша згадка про життя у місті Дрогобичі євреїв датована 1404-м роком та пов'язана з діяльністю власника дрогобицьких соляних копалень і одночасно довіреної особи польського короля. Власне видобуток солі та її продаж залучили до міста і його околиць заможних єврейських торговців, які заселили прилеглі до копалень території.

Згідно з привілеєм 1634 року, євреям у передмісті Дрогобича надавалася неродюча земельна ділянка розміром 1 лан (близько 18 га) для будівництва власного житла і синагоги. Так виник єврейський квартал, який отримав назву “Лан“.

Фото: Хоральна синагога у травні 2012 року до відновлення (wikipedia.org)

Перед Другою світовою війною євреї складали 40% населення міста. Тут налічувалося близько сімнадцяти синагог. До наших днів збереглося лише 6 будівель. Зі створенням єврейського кварталу почалося будівництво кладовища, на території якого тепер побудовані житлові будинки.

Дрогобицьку хоральну синагогу будували протягом 23 років: з 1842-го по 1865-й рік. Це був період розквіту нафтової промисловості дрогобицького регіону.

На той момент дрогобицька хоральна синагога була однією з найбільших синагог на території всієї Європи і найбільшою на західній Україні!

Цікаво, що за основу у зовнішньому оздобленні взято синагогу, побудовану в німецькому місті Касселі у 1830 році, використавши для зображення на фасаді такі ж романські архітектурні пояси, властиві для німецького стилю рундбоґен. Єврейську синагогу, побудовану в місті Касселі, зруйнували нацисти, і зараз її можна побачити тільки на світлинах.

Фото: А так виглядає синагога після реставраційних робіт (фото автора)

Синагога у Дрогобичі в часи Другої світової війни служила стайнею. Після війни тут чого тільки не розміщувалося: і склад тканин, і склад солі, і меблевий магазин, і продуктові склади.

На початку 1990-х років будівлю повернули юдейській громаді у жалюгідному стані. Реконструкція будівлі коштувала близько півмільйона доларів. Довго не могли знайти спонсорів на її відновлення, але в 2013 році колишній житель Дрогобича, Віктор Вексельберг, виділив власні кошти на її відновлення. І сьогодні вона - найкраще відреставрована синагога Західної України.

З Дрогобичем пов'язано ім'я Бруно Шульца – художника і видатного польського письменника 20 століття. А ще з дрогобицької синагогою тісно пов'язано багато цікавих історичних фактів.

Наприклад, вважається, що культова картина видатного дрогобицького художника, однокласника Івана Франка, "єврейського Рембрандта" Мауриція Готтліба "Євреї, що моляться в синагозі в Йом-Кіпур" має безпосереднє відношення до дрогобицької синагоги. Ця картина є однією з найбільших реліквій єврейського мистецтва і зберігається в національному музеї Тель-Авіва.

Фото: Інтер'єри відреставрованої синагоги в Дрогобичі (фото автора)

Сьогодні ж із завершенням реноваційних робіт великої хоральної синагоги міста відроджується і єврейська громада, без якої неможлива повноцінна історія як Дрогобича, так і всієї Галичини.

Дрогобич - надзвичайно красиве і затишний місто для подорожей. Недарма у 2018 воно очолило рейтинг "Топ найкрасивіших маленьких міст України, де можна недорого відпочити".

Відновлення Дрогобицької хоральної синагоги може стати хорошим прикладом для відновлення і порятунку пам'яток єврейської культури, які вціліли й пережили складні часи руйнування та занепаду.

Єврейська спадщина України - неймовірно красива і цікава. Давайте відкривати її разом!

Нагадаємо, раніше ми писали, чому варто відвідати унікальне карпатське село, яке відоме австрійськими віллами і колоритом гцульщини.