Довгий шлях до безвізу: як світ відкривався для України за 30 років незалежності

З 2017 року українці подорожують до Європи без необхідності вистоювати черги за візою. Також багато інших країн скасували візові вимоги для наших співгромадян. Але так було не завжди.

Давайте спробуємо згадати, як відкривалися країни за останні 30 років, і як українці стали власниками паспортів з одним з найвищих рейтингів у світі.

Високий рейтинг українського паспорта

За минулі тридцять років український паспорт набув серйозної ваги в перерахунку на кількість безвізових країн, які доступні українцям. Компанія Henley&Partners, починаючи з 2006 року, щоквартально оновлює так званий "індекс паспортів". Це міжнародний рейтинг країн за рівнем свободи пересування, яку вони надають своїм громадянам.

Індекс аналізує візові правила 227 країн та територій світу і ранжує їх за кількістю країн безвізового в'їзду. Вся інформація для цього рейтингу надходить з найактуальнішої бази даних туристичної інформації, яку надає Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA).

Динаміка безвізового рейтингу

Фото: Рейтинг країн з колишнього СРСР щодо безвізової доступності (Інфографіка РБК-Україна)

Якщо проаналізувати показники України за останні 10 років, то неозброєним оком видно суттєвий прогрес. У 2021 році український паспорт знаходиться на 37 місці рейтингу - між Португалією і Сербією. Для порівняння, у 2006 році, в найпершому рейтингу Henley&Partners Україна перебувала на 64 місці. В даний час українці можуть відвідувати без візи 137 країн (в'їзд без візи або з візою після прибуття).

Як Євросоюз об'єднувався у Шенгенську зону

Безвіз України з країнами Шенгенської угоди, який набрав чинності у 2017 році, серйозно змінив ставлення європейців до України. Замість того, щоб цілодобово стояти в принизливих чергах перед посольством, збирати десятки документів і гадати, відмовлять у візі чи ні, сьогодні ми можемо купити квиток на літак і відразу полетіти в одну з відкритих (без карантинних заходів) країн Євросоюзу.

Але так було не завжди. Європейські країни об'єднувалися не відразу - перша Шенгенська угода була підписана лише у 1985 році і тільки п'ятьма країнами з десяти членів ЄС. Решта країн не прагнула скасовувати прикордонний контроль для сусідів по союзу.

Процес скасування внутрішньоєвропейських кордонів був довгим і важким. Зі збільшенням кількості країн, що входять до Шенгенської зони, і щорічним приєднанням до неї нових країн, Шенгенська угода і пов'язані з ним Конвенції ЄС вступили в повну силу тільки в 1999 році.

Лихі 90-ті: перші українці закордоном - "човникарі", заробітчани та паломники

На початку 90-х, коли ще не було чітких візових правил з європейськими країнами, українці почали виїжджати здебільшого в країни східної Європи: Польщу, Словаччину. Тоді ще не розпалася Югославія.

"Човникарі" їхали за товарами, яких тоді не було в Україні і вивозили те, що добре продавалося закордоном. Польща тоді замість віз видавала "ваучери" - офіційний документ, який предоставляли в консульстві замість запрошення. Починаючи з 1995 року, країни ЄС підписали Шенгенську конвенцію і якось поступово почали стандартизувати свої візи.

Фото: Киянка в італійській Флоренції, 1996 рік (наданЕ РБК-Україна Оленою Мокроусовою)

Ще були популярні паломницькі тури, завдяки яким багато українців в середині 90-х змогли побувати в європейських країнах. Мандрівниця зі Львова Мар'яна розповіла, як вона організовувала паломницькі поїздки до Італії та Ізраїлю:

"У 1993 році я організувала поїздку для паломників зі Львова до Єрусалиму. Для цього ми разом з церковною громадою наймали автобус, А для того, щоб зробити візи, мені довелося їхати в Москву. Подорож тривала більше місяця і була досить небезпечною, бо маршрут пролягав через Румунію, Болгарію, Туреччину, Сирію та Йорданію. І якщо Туреччина видавала візу на кордоні, то сирійську візу ми отримували заздалегідь, і коштувала вона на той момент 50 доларів. А в 1995 році з нагоди 400-річчя Брестської Унії ми організували паломницьку поїздку до Італії".

Для цього довелося отримувати не тільки італійську візу, а й транзитні візи Словаччини та Австрії, згадує вона.

Фото: Безвіз України з країнами Шенгенської угоди, який набрав чинності у 2017 році, серйозно змінив ставлення європейців до України (facebook.com/DPSUkraine)

"Пам'ятаю, я тижнями стояла в чергах перед консульствами в Києві, доводила, що ми не мігранти – для цього нам надали офіційні документи паломників, видані в Соборі Святого Юра у Львові. До речі, завдяки паломницькому руху Теза, українська молодь 90-х змогли побувати в європейських країнах.

У той же час поїздки в ту ж Польщу були вкрай небезпечними – на вокзалах орудували рекетири, які забирали у приїжджаючих українців гроші. Іноді люди просто пропадали закордоном, і ніхто не займався їх пошуками. 90-ті роки були часом становлення України, а уряд мало займався безпекою своїх громадян. Всі, хто подорожував за кордон, піддавали себе величезному ризику".

Автобусні тури і мультивізи: як змінювалася ситуація в 2000-і

На початку 2000-х ситуація з візами стала змінюватися в кращий бік. Остаточно сформувався пул країн, що входять до Шенгену. В Україні з'явився новий туристичний продукт - "автобусні тури", в яких туристи могли відвідати по 5-8 країн за один тиждень.

Для нас відкрилося "вікно в Європу" - вікно автобуса, з якого можна було годинами дивитися на миготливі поля і будинки вздовж автостради, звідти ж - розглядати архітектуру Відня і Праги. Залишати на пару годин автобус заради оглядової екскурсії і навіть ночувати в ньому, щоб побачити побільше міст, не витрачаючи часу і гроші на готелі.

Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз, ратифікована Законом України від 15 січня 2008 року N 117-VI, мала сприяти збільшенню поїздок закордон та кількості виданих віз. Але за фактом у кожної країни були свої вимоги, правила і список документів. Причина - величезний список правил, які в кожній країні по-різному інтерпретували. Іноді доводилося готувати абсолютно нелогічні документи.

Фото: Українка в гостях у іспанської сім'ї в Барселоні, 2001 рік (надане РБК-Україна)

Мій найяскравіший приклад - у 2012 році ми всією сім'єю (я, чоловік та донька) вирішили поїхати до Італії. Для отримання візи нам довелося робити нотаріальний дозвіл самим собі на вивезення своєї ж дитини закордон. Крім того, у консульстві вимагали, щоб ми поставили на дозвіл апостиль. Було відчуття, що над нами просто знущаються.

Наступний етапом на шляху до безвізу стала видача шенгенських мультивіз. Це стало можливим, коли 5 квітня 2010 року набув чинності новий Візовий кодекс ЄС (Регламент № 810/2009 Європейського парламенту від 13 липня 2009 року. З його вступом запрацював так званий Візовий кодекс, в якому була встановлена і прописана процедура і порядок видачі віз тривалістю не більше 3 місяців протягом 6 місяців.

З 2012 року піврічний і річний мультишенген стали видавати Литва, Словаччина, рідше - Іспанія і Франція (не всім, і тільки після 2-3 поїздок в ці країни). Українці стали частіше літати в Європу, відправлятися в автоподорожі на кілька тижнів, включаючи в маршрут по кілька країн ЄС. У тому числі - і в ті країни, які так і не увійшли до Шенгенської угоди: Болгарія, Румунія, Хорватія, Кіпр.

Для перегляду фото з подорожей збиралися цілими родинами

Киянка, дослідниця старої архітектури Олена Мокроусова згадує, що в 90-х також брала участь у паломницьких турах, будучи студенткою. Це була можливість і заощадити в поїздці (учасники турів жили в місцевих сім'ях або ночували в монастирях), і побачити світ в умовах, коли виїзди за кордон були фактично одиничним явищем.

Перші закордонні подорожі з турфірмами передбачали ще й відвідування різних фабрик - одягу, взуття, шкіргалантереї тощо, каже співрозмовниця.

Фото: Олена Мокроусова в Англії, 1997 рік (надано РБК-Україна)

"Тоді таких речей у нас не було ще у продажу. Іноді на місці було дешевше купувати, хоча не завжди. Коли ми були в Італії в 1996 році, то на фабрику біля Неаполя не поїхали. Замість цього рвонули в Помпеї. Хоча і зараз туристів у групових турах часто завозять на фабрики і в магазини, але тоді це сприймалося як щось унікальне",-зазначає вона.

За словами жінки, після подорожей збирання фото з поїздок були цілою подією - з трепетом друкували фотографії, розкладали їх в альбоми і всім показували.

"Розповідали докладно, хто де був. Спеціально з друзями і родичами зустрічалися, щоб обговорити поїздку. Всім було цікаво, бо мало хто ще активно їздив. Зараз вже нікого нічим не здивуєш. Все миттєво викладають у соцмережі. Раніше такого просто неможливо було уявити, - каже Олена Моркоусова.

Попри візові складнощі і непросте фінансове становище в ті часи, її друзі і близькі все ж намагалися знаходити можливість подорожувати:

"Вважаю, що всупереч цілій низці проблем, подорожувати навіть після розпаду СРСР все ж було реально. Варто було тільки захотіти. Я вперше виїхала за кордон разом з батьком, коли ще була дитиною. Ми їздили до Німеччини. З тих пір я дуже хотіла подорожувати і пізнавати світ, шукала для цього будь-які можливості".

За спостереженнями жінки, подорожі за тридцять років змінилися кардинально: "тоді ми й уявити не могли, що можна просто купити квиток і полетіти в Європу буквально наступного дня", - говорить вона.

Безвіз в пандемію, і чи буде введена ETIAS

У 2017 році українці отримали можливість їздити до ЄС за біометричними паспортами. Це колосальний прорив у всіх відношеннях: не потрібно збирати документи і вистоювати черги на отримання візи, з'явилася можливість купити в останній момент квиток на літак і полетіти на вікенд в Європу.

Але пандемія внесла свої корективи, і тепер, навіть будучи власником біометричного паспорта, не можна потрапити за першим бажанням до будь-якої країни ЄС. Замість віз тепер вимагають ПЛР-тести та сертифікати вакцинації. Правда це стосується не тільки України: у 2020 році Європа "відокремилася" від усього світу і повертається до звичайного життя поспішаючи, роблячи крок вперед до відновлення туризму, і два назад, знову вводячи карантинні заходи.

Така ситуація зараз за великим рахунком скрізь - весь світ лихоманить від COVID-19, і коли це закінчиться, не знає ніхто. Тому спонтанні поїздки закордон знову перетворилися в ретельно плановані подорожі, які можуть зірватися в будь-який момент. Не через візи, а через карантинні правила, які змінюють кожні два тижні в кожній окремо взятій країні.

Фото: Паспортний контроль в аеропорту "Київ" імені Ігоря Сікорського (Віталій Носач/РБК-Україна)

Сподіваємося, що поїздки до Європи стануть простішими після визнання Євросоюзом виданих в Україні сертифікатів про вакцинацію. З 20 серпня 2021 року сертифікати вакцинації будуть прийматися на території Євросоюзу на тих самих умовах, що і цифрові сертифікати ЄС.

Але не варто остаточно розслаблятися. По-перше, ситуація з вірусом дуже швидко змінюється, і кордони можуть знову закрити. По-друге, після відновлення повноцінної дії безвізового режиму необхідно бути готовим до зміни його правил. ЄС готує запуск так званої системи авторизації поїздок – ETIAS. Це автоматизована електронна система, яка відстежує і дозволяє в'їзд до Шенгенської зони громадянам всіх країн, для яких не потрібна віза для в'їзду в Шенгенську зону, в тому числі і України.

Робота над введенням в дію системи ETIAS почалася у 2016 році, і очікується, що система буде впроваджена до 2022 року. Кожні три роки українцям доведеться проходити авторизацію на сайті ETIAS, надаючи необхідні документи: цифрове фото, не вклеєне в паспорт, унікальний цифробуквенний код, який знаходиться під фотографією в паспорті та електронний чіп паспорта – розташований на нижній частині обкладинки паспорта. Також доведеться сплатити візовий внесок у розмірі 7 євро з людини.

Фото: З 20 серпня 2021 року українські сертифікати вакцинації будуть прийматися на території ЄС на тих же умовах, що і цифрові сертифікати ЄС (РБК-Україна/Віталій Носач)

У цілому в цій процедурі немає нічого складного, особливо після того, як українцям доводилося вистоювати тижневі черги в консульствах і жити в очікуванні невідання – дадуть заповітну візу чи ні.

За великим рахунком, візи перестали лякати українських мандрівників. Тих, хто хоче побачити різні країни, не зупиняють ні ПЛР-тести, ні невизначеності під час пандемії. Ми навчилися бути гнучкими, у нас є один з найбільш рейтингових в світі паспортів, ми відчули смак відкритих кордонів і знаємо, що світ відкривається всім, хто хоче подорожувати.

Нагадаємо, раніше ми писали, як змінювалися українські аеропорти за роки незалежності.

Також пропонуємо почитати, що сталося з популярними замками країни і як вони змінилися за 30 років