Бьордвотчінг, набуття навичок для життя в лісі, дослідження слідів рисі та знімкування могутніх пралісів: чому зима – вдалий час для спостережень за природою?
Національні парки — це природоохоронні території, на яких обмежена діяльність людини задля збереження природи. Від заповідників парки відрізняються тим, що в них можна відпочивати, проводити господарську діяльність, збирати гриби та ягоди тощо. Взимку ці величезні простори лісів, рік, боліт та гір стають безлюдними, і це викликає більший інтерес до мандрівок саму у цю пору року.
Туризм на заповідних територіях має свою специфіку. Нацпарки цікаво досліджувати із провідниками, які добре знають місцеву природу, звірів, що тут мешкають, та яким є що розповісти.
РБК-Україна вирішило розпитати представників національних парків та гідів активних турів, що можна побачити в природних парках взимку. В таку пору природа засинає, а охочих відпочивати у лісах та у горах стає значно менше. Це може стати додатковим плюсом для тих, хто любить прогулянки у дикій природі наодинці. І нашим гідам та співробітникам природних парків є що запропонувати.
Зима дає гарні кадри фотографам та можливість "читати" сліди звірів на снігу. Плюс — спостереження за птахами: як тими, що лишаються зимувати, так і перелітними, які повертаються взимку. Про це розповідає засновник клубу активного та екологічного туризму "Добре поїхали" Ярослав Козак.
"Фотографам дикої природи є чим зайнятися у холодну пору року. А для звичайних туристів — це красива територія, де багато незайманої природи і мало цивілізації. Вони бачать інші ландшафти. Звичайно, популярні Карпати, бо там є рельєф, а ще — західна Україна та Полісся", — каже він.
За словами Ярослава Козака, якщо національні парки за літо стають "туристичними магнітами", тоді там поступово з’являється відповідна інфраструктура, яка може бути використана для відпочинку і взимку.
Фото: Найменш пізнаний та найбільш таємничий регіон України – Полісся (dobre.club)
"Наприклад, ми пересвідчилися, що фотографувати праліси зимою набагато цікавіше. Тому що влітку є густий підлісок, і ми не бачимо тих грандіозних стовбурів і повалених дерев. А на фотографіях пізньої осені і зими праліс проглядається на велику відстань, видно всі потужні живі і мертві дерева — скільки око сягає, ти бачиш масив цього пралісу", - продовжує засновник клубу.
Він додає: для тих, хто прагне спілкування з природою, зимовий сезон саме на територіях нацпарків буде вдалим: багато дикої природи, менша концентрація туристів. Також є фахівці, з якими можна піти на екскурсії, є базова інфраструктура.
Якщо вирушити з Києва на північ, то за півтори години дістанемося Міжрічинського регіонального ландшафтного парку. Тут у селі Отрохи нас зустрічає гід у дику природу, засновник природничого центру "Міжрічинська пуща" Андрій Сагайдак.
Для РБК-Україна Андрій розкриває переваги зимового відпочинку у Міжрічинському парку:
"В цей час відвідувачів набагато менше, бо люди бояться мандрувати в холодну пору. Але є норвезька приказка, яка мені дуже подобається "Немає поганої погоди — є поганий одяг". Плюси зими у тому, що у лісі немає туристів — ми можемо під’їхати до панорамних місць Десни, і не буде жодних любителів шашликів і рибалки. Все безлюдне, тихе і спокійне".
По-друге, каже він, взимку по-своєму гарна природа.
"Як виглядає ліс чи узбережжя Десни влітку — знають всі, але якщо потрапити на ті самі місця зимою, то картинка буде зовсім інша, більш екзотична. Те ж узбережжя Десни, коли дерева стоять вкриті снігом, нависають над водою, або крига наламана торосами, дуже нагадує північ, Скандинавію.
У нас зимовий відпочинок переважно асоціюється із горами — Карпатами, у частини людей — Куршавелем, Лапландією. Але у сніжну зиму пригнуті до землі сосни, густо вкриті снігом, утворюють цілком північні пейзажі, екзотичні для мешканців великого міста", — пояснює засновник парку.
Фото: Лекція про полювання - Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" (facebook.com/dniprodesna)
По-третє, зимою дуже добре видно сліди тварин. Є окремі спеціалізовані екскурсії, де роль гіда дуже важлива.
"У напівслідопитській екскурсії можна прогулятися лісом, вивчити сліди тварин, навчитися розпізнавати їх, визначати свіжі. Також є термін "стежкування". Із невеликою групою людей, яким це дійсно цікаво, стаємо на свіжий слід звіра. Бажано щось не звичайне, як лось чи козуля. А, скажімо, рись або вовк. Можна кілька кілометрів по цьому сліду пройти", - зауважує Андрій Сагайдак.
Фото: Сліди кабана (facebook.com/dniprodesna)
Таким чином ви дізнаєтесь більше про тварину: ось вона сідала й відпочивала, ось підкрадалася. Наприклад рись, до жертви — зайця: йшла спокійним кроком, потім почала йти дуже повільно, і ось кілька великих стрибків, промахнулася — видно, що є сліди зайця, він втік. Далі рись посиділа, відпочила — під нею протануло і трохи підмерзло місце. Це означає, що вона довго там сиділа, потім пішла далі, заглядала до якихось залишків здобичі.
Фахівець пояснює:
"Походивши за твариною, можна вивчити її повадки. Ти не бачиш самого звіра, але всі його дії — перед тобою. Часто при слові "сліди" люди уявляють відбиток лапи, але це поняття набагато ширше. Якщо говоримо про хижаків, це також залишки здобичі. На попередній екскурсії ми знайшли єнотовидну собаку, задавлену риссю прямо біля екостежки. Або місце, де яструб вполював сойку і з’їв її, — купа вищипаного пір’я. По маршруту екостежки багато об’їдених дерев — молоді сосни з общипаними гілками на великій висоті — це "робота" лося".
Фото: У напівслідопитській екскурсії можна прогулятися лісом, вивчити сліди тварин (facebook.com/dniprodesna)
Ще є популярне хобі — бушкрафт — навички для життя в лісі, додає він:
"Взимку, навіть коли немає снігу і все вологе, кілька днів лив дощ, цікаво показати людям, з чого можна розпалити вогонь. Звідки взяти традиційну лучину, якою тут розпалювали печі, — у старих соснових пнях залишається смолиста серцевина, і вона ніколи не промокає. Чи як застосувати березову кору для розведення вогню. І саме вогнище дає найбільший затишок у таку холодну погоду. Заварюємо чай із зібраних гілочок і гріємось біля вогню".
Далі мандруємо на схід, до Харківської області. Тут на нас чекають у Слобожанському парку, символом якого є бобер. До речі, це перший парк в Україні, де почали проводити щорічні обліки бобрів, і вже є статистика зміни чисельності цих тварин у різні роки.
"Гостям ми пропонуємо зимову прогулянку екологічною стежкою та відпочинок на території Володимирського природоохоронного відділення. Тут знімають кімнати на Новий рік і святкують серед лісу. Неподалік є Спаська церква у Наталівці, можна сходити на Різдвяну службу. При бажанні на дворі можна приготувати шашлики на мангалі та їжу в казані", – розповідає начальник відділу екологоосвітньої роботи та рекреації національного природного парку "Слобожанський" Наталя Каплоух.
Фото: Зимові свята для дітей у НПП "Слобожанський" (sloozhanskyi.in.ua)
"А напередодні Нового року ми організовуємо Будиночок Діда Мороза — це еколого-розважальна програма для дітей початкових класів. Захід відбувається у рамках акції "Не рубай ялинку" для виховання екологічної свідомості у підростаючого покоління та дбайливого ставлення до навколишнього середовища", – додає пані Наталя.
Ще у цьому році в парку облаштували декілька фотозон — гойдалка з новорічними кульками, локація з диваном та ялинкою, олень із санями та безпосередньо будиночок Діда Мороза.
"Вдень запрошуємо школи Краснокутської громади, а ввечері — індивідуальні відвідини, під час яких Дід Мороз вітає дітей подарунком, який підготують батьки", - підсумовує вона.
А нас вже чекають на півдні, у Одеській області біля Чорного моря. Національний природний парк "Тузлівські лимани" — це справжня "мекка" для любителів спостережень за птахами.
"Якщо говорити не про самий розповсюджений, але перспективний напрямок туризму, то це у нас бьордвотчінг. Для любителів цей сезон досить цікавий: прилітає на зиму багато гусей, качок, є такі екзотичні види як червоновола казарка. Тобто туристи приїжджають, щоб побачити певні види, яких тут не має в інший сезон", – коментує начальниця відділу рекреації та екологічної освіти Ірина Бурлаченко.
Фото: Бьордвотчінг у парку "Тузлівські лимани" (facebook.com/Національний-природний-парк-Тузлівські-лимани)
Крім того, можна відправитися на екскурсію парком, щоб дізнатися більше про місцеву природу.
"Найбільш популярний маршрут у нас "Тузлівська Амазонія". Там є такий скромний візит-центр, звідки починається екскурсія. Туристи отримують впродовж години загальну інформацію, дивляться мапу і світлини, а потім вирушають стежкою вздовж лиману. Заходимо до бунгало, звідки можна поспостерігати за птахами і далі виходимо на морське узбережжя до маяка", – описує подорож пані Ірина.
Фото: Крижана природа парку взимку (facebook.com/Національний-природний-парк-Тузлівські-лимани)
І останнім пунктом нашої мандрівки рідною країною стануть Карпати. Для справжніх шукачів пригод і відчайдушних піших туристів вони готують засніжені стежки Карпатського біосферного заповідника.
Звісно, здолати гори взимку ще важче, але сміливцям вони подарують незабутні краєвиди та особливі враження. Турклуби пропонують повноцінні походи різними маршрутами з ночівлями у наметах та колибах. А ми розглянемо незвичайну пропозицію святкування Нового року на Говерлі.
Фото: Новорічне багаття на Говерлі (green-travel.biz)
"Ми єдині, хто робить такий комерційний новорічний вихід. Перші рази ми брали з собою дрова, зараз дивимось по погоді, — це виходить найвищий гірський вогонь. На вершину окрім нас, підіймаються й самостійні туристи. Кожного року по-різному: буває, що заметіль, погана видимість і ніхто не наважується підійматися, бо треба добре орієнтуватися, буває на вершині святкують десять чоловік, а бувало і так, що біля сотні людей. Одного разу було дуже холодно, нижче 30 градусів морозу. Ми дійшли до 1500 метрів, група не захотіла йти далі, розвернулися і пішли вниз, і ми тільки вдвох з одним клієнтом піднялися", – ділиться гід в горах, організатор мандрівок компанії Green travel Юрій Юрків.
Також він розповідає про особливостіцього сходження і про те, хто може доєднатися до походу:
"Маршрут підходить для будь-якого середньостатистичного українця, який немає проблем зі здоров’ям, і має середню фізичну форму. Ми так розраховуємо час, що близько 12-ої виходимо на вершину, зустрічаємо Новий рік, співаємо гімн, і, як правило, палимо новорічний вогонь. Кілька разів був такий сильний вітер, що ми трохи спускалися і палили його у лісі".
Він додає: якщо люди сумніваються у власних силах, але дуже хочуть, то їм треба розуміти наскільки вони витривалі. Адже це фактично цілу ніч ходити, близько 8 годин.
"Але за 9 років наших новорічних походів розвернулися тільки двоє людей. І діти з нами ходили, і люди з зайвою вагою, але всі піднялися. Головне, щоб був правильний одяг і взуття. Це перевіряє гід перед сходженням", - зауважує Юрій Юрків.
Нагадаємо, раніше ми писали, що таке національні парки та як кожен бажаючий може долучитися до їх розвитку.