Український Альгамбра: історія замку з масонськими знаками, який схований у запорізькому степу
Садиба генерала Василя Попова, що у місті Василівка - це єдиний замковий комплекс на Сході України, який зберігся до наших днів (хоч і частково).
Його унікальна архітектура поєднує в собі елементи готики, бароко та мавританського стилю, створюючи ілюзію, ніби ви перенеслися у середньовічну Північну Італію чи казкову іспанську Альгамбру.
Сьогодні ця унікальна пам’ятка перебуває в тимчасовій окупації та страждає від дій російських загарбників.
Від козацького зимівника до грандіозного палацу
Історія цього місця розпочалася наприкінці XVIII століття, коли імператриця Катерина II щедро роздавала козацькі землі своїм фаворитам та генералам.
Генерал Василь Попов, який був правителем канцелярії князя Потьомкіна, отримав у володіння ділянку на перетині річок Карачокрак і Конка, де раніше розташовувався козацький зимівник. Так виникло поселення Василівка, назване на честь власника.
Проте справжнє архітектурне диво тут створив його онук - теж Василь Попов, великий поціновувач мистецтва, колекціонер та архітектор-аматор. Будівництво грандіозного комплексу тривало понад 20 років (з 1864 по 1884 рік).
Для реалізації свого амбітного задуму Попов запросив найкращих архітекторів, серед яких, за переказами, був талановитий Олександр Агєєнко. Щоб палац мав бездоганний вигляд, у Василівці побудували три власні цегельні заводи, які випускали унікальну високоякісну цеглу різноманітних форм та відтінків.
Садиба Попова у Василівці (фото: wikimedia.org)
Готовий ансамбль вражав сучасників: посеред дикого степу з’явилося справжнє казкове містечко. Комплекс складався з величезного двоповерхового палацу, трьох флігелів (західного, північного та східного), оглядової вежі та п'яти веж, розкішного манежу-стайні (копії кремлівської стіни), каретного двору та парку.
Замок мав лазні (фінську, римську, тощо), бальну залу, вітальні, картинну галерею, бібліотеку, колекцію старовинної зброї. А з 1907 року у палаці з'явився етнографічний музей з експонатами 15 різних національних культур.
Масони, двійник Кремля та підземні лабіринти: легенди замку
Садиба Попова завжди була оповита містикою та численними міськими легендами, які й сьогодні приваблюють дослідників.
Масонський слід. Василь Попов-молодший належав до таємних товариств, і це яскраво відобразилося на архітектурі комплексу. Фасади будівель, флігелів та веж рясніють дивними символами, викладеними з цегли - тут можна розгледіти масонські знаки, зірки, стилізовані літери та таємні коди.
Підземне місто. Кажуть, що під усім замковим комплексом пролягає розгалужена система підземних ходів, висота яких дозволяла вільно пересуватися верхи на коні. За легендою, ці тунелі з'єднували всі будівлі садиби і виходили далеко за її межі - до самої річки Каховського водосховища. Більшість із цих ходів досі залишаються недослідженими або заваленими.
Культурне серце степу. Палац Попова мав неймовірну внутрішню розкіш. Тут працювали унікальна обсерваторія з телескопом, величезна бібліотека, що налічувала тисячі рідкісних томів, та етнографічний музей, де зберігалися механічні ляльки-манекени в національних костюмах народів світу.
Трагедія XX століття: як палац перетворили на будматеріали
На початку ХХ століття у садиби обладнали метео та електростанцію і зарахували її до мережі метеослужб Російської імперії. На даху садиби влаштували астрономічну обсерваторію з телескопом. А терасу з телескопом прикрасили скульптурами італійського майстра Лангобарді.
Золота епоха замку закінчилася з приходом більшовиків у 1918 році. Останній власник садиби, Юрій Попов, встиг втекти за кордон, взявши з собою лише частину колекцій. Більшовики нещадно розграбували палац: картини Рембрандта, Гойї та Тиціана, унікальні книги та порцеляну було частково вивезено, а частково знищено.
Найжахливіший акт вандалізму стався у 1930-х роках. Місцева радянська влада вирішила, що величний головний палац "не несе культурної цінності", і його... розібрали на будматеріали. З унікальної цегли дворянського гнізда у Василівці побудували будинок культури, курники та свинарники.
На щастя, повністю знищити комплекс не вдалося. Радянські варвари не змогли зруйнувати міцні флігелі, стайні та грандіозну п’ятиповерхову оглядову вежу, яка стала головним символом Василівки. Згодом у флігелях облаштували гуртожиток місцевого технікуму, а наприкінці 1980-х років тут нарешті створили історико-архітектурний музей-заповідник.
Садиба Попова у Василівці (фото: wikimedia.org)
Біль сьогодення: палац Попова під час великої війни
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році місто Василівка опинилося під тимчасовою окупацією. Палацово-замковий комплекс опинився на лінії вогню і зазнав значних руйнувань від артилерійських обстрілів.
Російські військові не лише пошкодили історичні стіни Манежу та флігелів, але й вдалися до звичного для себе мародерства. Окупанти пограбували музей, викравши цінну оргтехніку, історичні експонати та навіть старовинний унітаз часів графів Попових (що викликало хвилю іронії в українському суспільстві).
Саму територію унікального заповідника загарбники неодноразово використовували для розміщення військової техніки та облаштування позицій.
Палац генерала Попова - це дивовижний свідок української історії. Він пережив революції, більшовицький терор, Другу світову війну та недбалість радянської системи.
Сьогодні цей архітектурний шедевр тримає найважчу оборону у своїй історії. Ми віримо, що після деокупації Запорізької області замок Попова обов'язково буде відновлений, і тисячі туристів знову зможуть на власні очі побачити цю величну казку посеред українського степу.