Уся італійська культура крутиться навколо однієї речі - травлення (digestione). Воно для них священне. Італійці щиро вірять, що кожній страві та напою свій чіткий час.
Капучино містить багато молока. Для місцевих молоко - це важкий, самостійний продукт, який насичує організм. Його п'ють виключно на сніданок, зазвичай разом із солодким круасаном (який тут називають корнетто).
Чому саме до 11:00? Бо після полудня настає час обіду. Якщо ти вип'єш велику чашку теплого молока о 14:00 або, не дай Боже, після щільної пасти з м'ясом, шлунок просто "стане".
З погляду італійця, поєднати гаряче молоко з м'ясним соусом чи рибою це гарантована кулінарна катастрофа для організму.
Після обіду та вечері в Італії п'ють тільки чистий, міцний еспресо (тут його звуть просто un caffè). Він стимулює виділення шлункового соку і допомагає перетравити все, що ти з'їв.
Кухня для італійців це не просто паливо, це релігія з чіткими догмами. Є три речі, від яких у місцевого шеф-кухаря може статися серцевий напад:
Ніколи не проси посипати тертим сиром пасту з морепродуктами, мідіями чи тунцем. Сир має занадто сильний, насичений смак. Італійці вважають, що він повністю вбиває делікатний і ніжний аромат свіжої риби. Для них це те саме, що налити кетчуп у дорогий французький суп.
В Італії соус до макаронів це окреме мистецтво, яке готується годинами з томатів, базиліку чи м'яса. Кетчуп сприймається як дешева хімічна підробка для американського фастфуду. Якщо пропросити кетчуп до спагеті, на тебе образиться весь заклад, включно з мамою власника ресторану.
У меню автентичних італійських ресторанів ніколи не знайдеш "піцу з куркою та ананасами" або "пасту з курячим філе". Італійці не вважають курку придатним інгредієнтом для цих страв. Курка для них це окрема гаряча страва, яку їдять з картоплею чи салатом на "друге".
Головний секрет італійського застілля: їжа це свято, яке не терпить поспіху. Вони ніколи не їдять на ходу чи за кермом. Якщо обід, то сідаємо за стіл, відкладаємо телефони і насолоджуємося моментом щонайменше годину.