Без пляжів та сафарі: що чекає туристів на відпочинку в "іншій" Кенії

Маловідомі парки, історичні міста та справжні африканські племена

Багато туристів звикли до Кенії з білосніжними пляжами Діані та традиційними сафарі у парку Масаї Мара, де спостерігають за Великою міграцією антилоп гну і зебр. Або ж у Амбоселі, де можна побачити слонів на фоні Кіліманджаро. А ще - до фотогенічних людей в червоних накидках з племені масаї, які опанували туристичну індустрію не гірше за продавців сувенірів біля єгипетських пірамід.

Все це - справді чудовий досвід і враження, які залишаються на все життя. Але існує й "інша" Кенія - пригодницька та захоплююча, яка манить африканською невідомістю.

Пошукати незвичайних тварин на сафарі у маловідомих парках і резерватах, завітати до справжніх африканських племен, побачити останніх північних білих носорогів, прогулятися по вузьких вуличках середньовічних міст - це все Кенія, про яку мало чули туристи.

Готель охороняють з автоматами: чи справді Найробі - кримінальне місто

Будь-яка країна починається зі столиці. Кенія - не виключення. Про Найробі доводилося читати різне. Про те, що місто вважається "кримінальною столицею" Африки, що білим бажано не пересуватися містом навіть вдень, що тут злі поліцейські, які не дають туристам фотографувати. А традиційне вітання місцевих до мзунгу (так у Східній Африці називають білу людину) звучить тут не інакше, як "Give me MY money!".

Один із українських блогів про туризм відніс Кенію до найнебезпечніших країн світу, а про столицю писалося, що "нa вулицяx cтoлицi крaїни Нaйрoбi дужe рiдкo зуcтрiнeш уcмixнeнi oбличчя", бо "вeликa чacтинa нaceлeння крaїни живe зa мeжeю бiднocтi".

Фото: Столиця Найробі, Кенія (wikipedia.org)

А так про Найробі пише українська Вікіпедія: "Злочинність у місті все більше зростає, і зараз Найробі - одне з найнебезпечніших міст. У 2001 році комісія ООН присвоїла місту "статус С", зарахувавши його до найбільш злочинних міст світу. Було відзначено високий рівень озброєних грабіжників, розбійників і викрадачів машин".

Чи це справді так, ми вирішили перевірити, зупинившись в Найробі на три ночі. Ми забронювали готель в районі, який вважається небезпечним - на схід від Мої Авеню. Це район стихійної вуличної торгівлі та дислокації міських та міжміських "матату" - маленьких незручних маршруток. Коли ми під'їхали до готелю, то побачили, що вхід до нього знаходиться за залізною решіткою, і його охороняє солдат з автоматом. Приїхали!

З ранку ми обережно вийшли з готелю і пішли гуляти по місту. Через пару годин стало зрозуміло, що всі ці страшилки щодо Найробі - маячня. В цей день ми пройшли пішки по Найробі понад 20 кілометрів, а вночі навіть спробували прогулятися тим самим "кримінальним" районом, в якому жили.

Нас не те, що ніхто не чіпав: ми навіть не відчули на собі жодного недружнього погляду. Гуляли - де хотіли, фотографували - що хотіли. Єдине - декілька разів нас діставали жебраки, які випрошували гроші. Але для столиць це норма. Тут їх не більше, ніж в Парижі чи Брюсселі.

Хмарочоси, ратуші та собори: мало що нагадувало про Африку

Коли ми піднялися на дах одного з найвищих хмарочосів Kenyatta International Conference Centre, то побачили під собою сучасний мегаполіс, що нагадував зменшену копію Нью-Йорку, Гонконгу чи Сінгапуру.

Фото: Центральний парк у Найробі (wikipedia.org)

Центральний діловий район забудований хмарочосами та урядовими будівлями. Тут чисто і охайно. Мало що нагадувало про те, що ми в Африці. Біля парламенту побачили ратушу - спадщину колоніальних часів. Поруч - величезний катедральний собор, куди у неділю зранку йдуть сотні усміхнених людей у національному одязі.

Прогулявшись серед хмарочосів Найробі, можна відпочити у міських парках Ухуру (Незалежності) та Сentral Park. Звідси відкривається дуже прикольний вид на діловий район з хмарочосами та баштами урядових будівель. А ще - відвідати залізничний музей біля вокзалу, де зібрано багато цікавих експонатів: паровози з різних залізниць Африки, пасажирські і товарні вагони різних часів.

Але небезпечні райони в Найробі справді є. Це, передусім, величезні нетрі Кібера, де проживає понад 170 тис мешканців. Прогулятися там цікаво і пізнавально. Але робити це можна лише у супроводжені місцевого гіда. Тоді вас ніхто не буде зачіпати.

Англійська садиба з палацом та притулок для слоненят

У південних передмістях Найробі, Карен і Лангата, - багато туристичних розваг, на які можна витратити цілий день. На садибі жирафів можна поспілкуватися, погладити та погодувати жирафів Ротшильда.

На території старої англійської садиби з шикарним палацом їх проживає близько 300 особин. І, звичайно ж, можна зробити селфі з цими милими тваринами. Зовсім неподалік - притулок слоненят Девіда Шелдрика, де ви можете подивитися, як годують з пляшечок і виховують маленьких слоненят, спостерігати за їхньою грою.

Фото: На садибі жирафів можна поспілкуватися, погладити та погодувати жирафів Ротшильда (Андрій Бондаренко)

Район Карен названий на честь данської письменниці Карен Бліксен, відомій нас з кінострічки "Out of Africa". Можна завітати до її музею - колишньої ферми, де Карен жила з 1917 до 1931 рік.

А ще варто відвідати музей просто неба: Bomas of Kenya, який нагадає нам наш музей народної архітектури і побуту в Пирогові. В музеї відтворені поселення декількох десятків кенійських етносів у вигляді традиційних хаток і подвірь. А по вихідних проводяться перфоманси з кенійськими національними танцями і співами.

Кенія, яку не бачили більшість туристів

Ми вирушаємо на північ від столиці у бік гори Кенія, щоб побачити Кенію, про яку невідомо більшості туристів. Зробити це можна на орендованому джипі з гідом-водієм, або замовивши кількаденний тур в одного з туроператорів у Найробі.

Гору Кенія буде видно з багатьох місць нашої мандрівки в ясну погоду. Кенія - найвища гора країни, яка має висоту 5199 метрів. За бажанням, на неї можна піднятися. Але на сходження піде від 3 до 5 днів, а вартість починається від 1500$ на людину.

Фото: Гора Кенія, яку видно із багатьох місць у ясну погоду (Андрій Бондаренко)

По дорозі обов'язково зупиніться на екваторі, щоб зробити символічні фото. Перша наша зупинка - на ранчо Соліо. Це - приватна заповідна територія, розташовану у підніжжя гори Кенія. Заповідник відомий тим, що тут мешкає чорні носороги. І їх тут гарантовано можна побачити під час сафарі чи пішої прогулянки.

Не так давно тут було створено спеціальне ранчо для носорогів, яких привозять сюди навіть з інших регіонів, щоб охороняти. Solio Game Reserve отримав міжнародні нагороди за свою програму розведення носорогів, яка вважається найуспішнішою у світі.

Фото: Ранчо Соліо - приватна заповідна територія, де у вільних умовах живуть носороги. На фото - білий носоріг (Андрій Бондаренко)

Наступна зупинка - парк Ол-Паджета, де ми продовжимо знайомство з носорогами. В парку під особливим захистом і охороною перебувають два останніх білих північних носороги.

До 2018 року їх було три, але останній самець на ім'я Судан помер, залишивши двох нащадків жіночої статі - доньку Наджин і онуку Фату. Сьогодні генетики працюють над тим, щоб хоча б штучним шляхом відродити популяцію білого північного носорога.

Щоденно о 10 та 15 годині усі бажаючи можуть подивитися на Наджин і Фату. І, крім того, побачити білих південних носорогів, чорних носорогів та інших африканських тварин.

Задоволення - не з дешевих: 60 доларів з людини. Також в Ол-Паджена є можливість погодувати найвідомішого його мешканця - сліпого носорога Бараку та пообідати у кафе, де навколо будуть стрибати мавпи-колобуси.

Фото: Парк Ол-Паджета - одне з небагатьох місць, де можна побувати на нічному сафарі (wikipedia.org)

Парк Ол-Паджета може похвалитися не лише носорогами. Далеко не кожний парки в Кенії надає можливість поїхати на нічне сафарі. А в Ол-Паджета це можна зробити.

Вночі в савані все змінюється: тварини, які вдень сплять, виходять на пошук їжі. А з ними на полювання виходять хижаки.

За допомогою потужного прожектора та досвідченого гіда є висока ймовірність побачити левів, леопардів, зорил, вухатик лисиць, каракалів, білохвостих мангустів і, навіть, трубкозубів. Вартість такого сафарі починається від 50$ людини. Нічне сафарі триває 2 години.

Фото: У заповіднику можна побувати на спеціальному сафарі по відслідковуванню левів (Андрій Бондаренко)

У цьому заповіднику - найбільша щільність хижаків у всій Кенії. Тому, крім нічного сафарі та спостереження за носорогами, у Ол-Паджета варто поїхати на спеціальне сафарі по відстеженню левів, яке проводять досвідчені рейнджери.

Заповідний парк Самбуру: одна з найколоритніших локацій Африки

А ми рухаємося далі, на північ у бік національного парку Самбуру. По дорозі туди варто заїхати у ліс Нгаре Ндаре, щоб пройтися по підвісному місточку висотою 12 метрів та довжиною 450 метрів над кронами дерев.

Попереджаю, буде трохи страшнувато! Зате, зійшовши з мосту, опинитесь на дерев`яному майданчику, з якого відкривається вид на річку, куди часто приходять слони на водопій. І не забудьте зробити невеликий трек до водоспадів з бірюзовою водою!

Фото: Підвісний місток висотою у 12 метрів та 450 метрів у довжину у лісі Нгаре Ндаре (Андрій Бондаренко)

Коли в'їжджаєш у заповідник Самбуру, здається, що перед тобою розстелили дивовижний мідний килим з несиметричним зеленим малюнком. Це видніються серед червоних грунтів лавових вулканічних рівнин гаї акацій і острівці пожовклої трави.

Самбуру - одне з найспекотніших місць в Африці. Тут доволі посушливий клімат. В купі з ним особливий ландшафт створив яскраву африканську екосистему.

Завдяки цьому Самбуру - це єдине місце в Кенії, де ми можемо спостерігати за такими рідкісними тваринами як сітчастий жираф і геренук (жирафова газель), пустельна зебра-греві і сомалійський страус з синьою шиєю. Крім цих рідкісних видів, тут мешкають слони, леви, леопарди, буйволи, антилопа, носороги, зебри, бегемоти, крокодили, бородавники, імпали, газелі, гепарди, гієни, бабуїни.

Фото: Самбуру - заповідник і одночасно одне із найбільш спекотних місць всієї Африки (wikipedia.org)

Самбуру є домом і для великої кількості птахів: шуліків, орлів, чапель, пеліканів, сов, дятлів, зимородків, грифів, сомалійських страусів і хижих цесарок.

Найкраще місце для спостереження за тваринами - берег річки Браун. Річка, часто єдине місце, куди приходять на водопій тварини навіть з найвіддаленіших куточків парку. І, природно, береги водойм - найпривабливіше місце полювання для великих котячих хижаків - левів і леопардів.

На території та в околицях парку живе плем'я кочівників-скотарів Самбуру. Вони не такі відкриті, як, наприклад, Масаї. Але їх культура, уклад життя і особливо танці залишать у вас незабутні враження. Представники племені Самбуру досі зберігають традиційні вірування і ходять лікуватися до шаманів.

Жінок Самбуру можна впізнати за великою кількістю різнокольорових бус на шиї. Жінки часто ходять з відкритим верхом, але з недавніх пір почати прикриватися тканинами з яскравим орнаментом. На стегнах жінки носять шкіряні фартухи. І якщо жінки Самбуру бриють голови, то чоловіки, навпаки, збирають їх у коси і фарбують охрою.

Фото: Жінок із племені Самбуру можна впізнати за великою кількістю різнокольорових бус на шиї (Андрій Бондаренко)

Назад у Найробі краще повернутися іншою дорогою, через національні парки Накуру і озеро Найваша, а по дорозі заїхати на водоспади Томсона, які знаходяться біля поселення Ньяхуруру по дорозі з Ол-Педжера до Найваші.

У національний парк Накуру раніше їздили дивитися на фламінго. Але зараз їх там доволі мало, бо більшість з них перемістилася на озеро Богорія. В Накуру багато носорогів, але після парків Ол-Паджете і Соліо дивитися на них буде вже не так цікаво. Тому сміливо прямуємо до озера Найваша.

Про нього я розповім у своїй наступній публікації.

Нагадаємо, раніше ми підготували готовий маршрут по "іншій" Туреччині для занурення у місцеву культуру.

Також пропонуємо почитати про незвичний та небезпечний острів-вулкан, який відвідав мандрівник Вадим Івлєв.