"Спадщина Середньовіччя": маловідоме містечко на Чернігівщині дивує незвичними пам’ятками

"Несподіване" місто Остер, де буває мало туристів

Багато подорожуючи Україною, про Остер на Чернігівщині я не чула геть нічого. В інформаційному просторі це містечко з 6-тисячним населенням не з’являлося.

Популярні туристичні шляхи обережно його обминають, автобусами екскурсії практично туди не возять. Значить, і дивитися там нічого? Але якимсь мандрівним вітром мене таки занесло в Остер. І я не пошкодувала! Розповім вам, чому тут варто побувати.

Перша несподіванка: залишки давньоруської церкви

Остер - містечко на Чернігівщині. Якщо ви заїжджатимете з південного боку, воно зустріне вас дивною будівлею, схожою на круглу вежу, "уламком" Середньовіччя, відомим як Юр’єва божниця (наголос на "и" у слові "божниця"). Це залишки давньоруської церкви, побудованої ще в домонгольський період. А взагалі-то це церква Святого Михаїла.

Звідки у такому крихітному містечку така сива старовина? І що за плутанина у назвах? Пропоную ненадовго зануритися у вир історії, щоб це з’ясувати.

І гарантую вам, що ми в цьому вирі виловимо не тільки Юр’єву божницю, а й ще дещо цікавеньке і геть несподіване.

Відео: Юр’єва божниця - "уламок" Середньовіччя в українській глибинці (youtube.com/Непопсовая UKRAINE)

Це містечко не завжди було тихою провінцією.

Перша згадка про місто на Острі з’являється в літописі 1098 року. Але деякі історики вважають, що укріплення тут з’явилися не за Володимира Мономаха, а ще за князя Олега. Тобто не менш як на півстоліття раніше. А Володимир Мономах укріпив княже місто-фортецю та наказав побудувати в ній храм Архістратига Михаїла.

Храм було зведено з плінфи з додаванням місцевого червоного пісковика. Розкопки підмурків показали, що це була прямокутна церква 16 метрів завдовжки та 10 метрів завширшки.

Фото: Юр’єва божниця - залишки давньоруської церкви (Ганна Дубовська)

Чому саме в цьому місці стояла одна з найпотужніших фортець регіону? Річ у тім, що тут Остер впадає в Десну, Десна несе свої води у Дніпро, а той – у Чорне море.

А у ті часи найзручнішими, найбезпечнішими та найшвидшими шляхами вважалися саме водні артерії. Тож на тому місці, де стоїть сучасний Остер, було перехрестя важливих торговельних шляхів з північних князівств до Візантії та великокняжого Києва.

Фото: Унікальна як для маленького містечка пам'ятка історії (Ганна Дубовська)

Та повернімося до храму Архістратига Михаїла, побудованого за наказом Володимира Мономаха. Син Володимира Юрій Долгорукий (засновник Москви, до речі) замовив ошатні фрески, схожі на ті, якими оздобили Софію Київську. І от тоді-то Михайлівську церкву народ почав називати Юр’євою божницею - на честь того, хто її прикрасив.

Храм не раз страждав у княжих міжусобицях, а 1240 року був зруйнований під час татаро-монгольського набігу. 1695 року церкву відбудували, але 1753-го блискавка спалила дерев’яний дах, та ще й почалося руйнування кладки через те, що пагорб сповзав у бік річки.

Фото: На будівлі збереглися залишки фресок школи київського монументального живопису 12-го століття (Ганна Дубовська)

На початку 19-го століття більша частина церкви була розібрана через аварійний стан. Збереглася тільки апсида (вівтарна частина) та залишки південно-східної стіни.

У 20-му столітті проводилися реставрації та консервації, завдяки чому збереглися залишки фресок, які належать школі київського монументального живопису 12-го століття. Увійти всередину Юр’євої божниці щастить не всім: на дверях висить замок. Усі охочі можуть оглянути копію тутешньої фрески "Євхаристія" в Софійському заповіднику в Києві.

Унікальність Юр’євої божниці в тому, що це єдина збережена до наших днів пам’ятка переяславської монументальної архітектури.

Дивовижа друга: унікальна Воскресенська церква

На іншому кінці міста… Ні, не лякайтеся, це всього п'ять хвилин на автівці або півгодини пішки. Коли ви вже зневірилися, що побачите щось гідне уваги, наче білий граційний лебідь, перед ваші очі випливає Воскресенська церква. Вона побудована 1845 року в стилі пізнього класицизму.

А ви думали, що хан Батий зруйнував фортецю 1240-го року, і тут була пустеля чи якесь нещасне село, яке животіло тут і трансформувалося в теперішнє невеличке містечко Остер? Помиляєтеся!

З 14-го століття поселення, яке виникло на місці зруйнованої монголо-татарами фортеці, входило до Великого князівства Литовського. І в 16-му столітті воєвода побудував тут дерев’яний замок. Звісно, до наших днів він не зберігся.

Фото: Воскресенська церква (Ганна Дубовська)

Під час Визвольної війни 1648-57 років Остер стає сотенним містом Переяславського полку, а трохи згодом отримує Магдебурзьке право і стає серйозним господарським і промисловим осередком, маркерами чого були 4 ярмарки на рік, дерев’яні настили для пішоходів на вулиці та каналізація з дерев’яних труб. І до 1917 року тут налічувалося чотири православні церкви, з яких станом на сьогодні збереглася тільки Воскресенська.

Вона й тепер тішить око своїми чотириколонними портиками та стрункою триярусною дзвіницею. Біля стін церкви ви побачите поховання. Тут спочиває один з братів-купців Цилюриків, на гроші яких було побудовано храм 1845 року.

Дивовижа третя, дуже несподівана

Третє відкриття пов’язане з радянськими часами. Ні, ітиметься не про те, що на тутешні бази відпочинку приїжджали з різних куточків СРСР. Хоча й таке було, але аварія на ЧАЕС перекреслила всі туристичні здобутки Остра, адже він потрапив до IV зони радіоактивного забруднення. Забруднення розвіялося, а місто так і не відновило слави здравниці, тож гарними краєвидами та купанням у Десні насолоджуються здебільшого місцеві.

Дивовижу я знайшла в не дуже доглянутому старому парку біля будинку культури. До речі, сам будинок культури – це колишня синагога! Річ у тім, що після запровадження межі осілості для євреїв у Російській імперії в Острі утворилася потужна єврейська громада: на початку 20-го століття тут мешкало близько 1 000 євреїв.

Але вже в радянські часи синагога була до невпізнання перебудована, тепер вона виглядає як типовий радянський будинок культури.

Фото: Будинок культури, колишня синагога (Ганна Дубовська)

Але повернімося до старого парку. Я була спантеличена, коли виявила тут пам’ятник, напис на якому говорить про те, що тут спочиває засновник чуваської радянської поезії Михайло Сеспель. По-перше, я не підозрювала про існування чуваської радянської поезії. По-друге, де Чувашія, а де Остер!

Михайло Сеспель насправді звався Михайло Кузьмич Кузьмін. Не дивуйтеся, що людина з типово чуваською зовнішністю мала такі російські ім’я та прізвище, адже Чувашія була приєднана до Московії ще у 16-му столітті, а місцеве населення русифікувалося протягом століть. А псевдонім Сеспель перекладається з чуваської мови як "пролісок".

Сеспель був ідейним комуністом. Вважав, що верхівка не повинна жити в розкошах, через що конфліктував з партноменклатурою в себе на батьківщині. Його обурювало, що партійна верхівка присвоювала хороші квартири та розкрадала конфісковане майно. На нього "повісили" якийсь підпал, посадили. Після в’язниці він лікувався від туберкульозу, опинився в Острі.

Фото: Це єдина збережена до наших днів пам’ятка переяславської монументальної архітектури (Ганна Дубовська)

Тут у нього відбувся конфлікт з його начальником через те, що Сеспель самовільно видав зерно двом сім’ям з Херсонщини, які голодували. Того ж дня поет, якому було лише 22 роки, повісився у себе в саду. Так могила чуваського поета опинилася на українській остерській землі.

Але годі про сумне! Ось вам кілька порад.

Як їхати та з чим поєднати поїздку

По-перше, якщо ви їдете з Києва, обираючи маршрут, зупиніться на тому, що прямує через Вишгород, він набагато мальовничіший за дорогу через Літки, і дозволить насолодитися сосновими лісами, Десною. У селі Пірнове є вказівник на пляж, у селищі Десна з дороги можна побачити полігони навчального центру Сухопутних військ України.

По-друге, раджу вам поєднати візит до Остра з відвідуванням парку природи "Беремицьке", що за 10 кілометрів від Юр’євої божниці, або з прогулянкою Міжрічинським регіональним ландшафтним парком. Про обидва парки я вже писала в одній з попередніх статей.

Або ж можна майнути до Козельця (за 18 кілометрів від Остра), щоб побачити чарівний собор Різдва Богородиці. Про нього та інші туристичні принади Козельця йшлося в попередній статті. Також в Остер можна заїхати по дорозі до Чернігова або Батурина.