Острів Тонгатапу: як я побував на архіпелазі, яким захоплювався капітан Кук

Про цікаве та небезпечне за 16 тисяч кілометрів від дому

Український мандрівник Вадим Івлєв продовжує розповідати про те, як бував на віддалених островах у Тихому океані, куди рідко потрапляють туристи. Цього разу пропонуємо розповідь Вадима про Тонгатапу - найбільший острів у однойменній групі архіпелагу Островів Тонга у західній частині Тихого океану.

Тонгатапу - кораловий і плаский острів. Сам капітан Кук назвав архіпелаг "островами дружби" (Friendly Islands). Щоб дістатися острова, мандрівник не спав дві доби, провівши цей час у дорозі та 25 годин у повітрі. 18 годин із них зайняв переліт Дубай-Окленд, який вважається одним із найдовших у світі.

Переважна частина населення острова - бідні люди, які проживають у крихітних будиночках. Але тут і є пам'ятники, що займають площу більшу, ніж середній житловий будинок. Також величезні ділянки землі зайняті будинками короля й королеви. Місцеві кажуть, що палаци пустують: у них немає навіть кухонь. Крім того, на острові є унікальні підземні печери з прісною водою.

Далі - пряма мова Вадима Івлєва.

На іншому боці Землі. Про цікаве і небезпечне за 16 тисяч кілометрів від дому

Де знайти слова, щоб описати той ранок? У похмурому небі — жодного просвітку. Тонни свинцю над головою висять низькими хмарами. Періщить дощ. Океан стогне й вихлюпується за краї — у нього час припливу. У відчаї, позбавлений спокою, він б'ється об усе, що знаходить на своєму шляху.

Фото: Берег острова Тонгатапу (Вадим Івлєв)

Здичавілий берег з останніх сил протистоїть нестерпному насильству — голий, замерзлий, обдертий до кісток, чорний, немов морський їжак, він готується до найгіршого. Через велику проломлену діру з гострими, як бритва, зубами він плює високо в небо гірку солону воду та благає лише про один ковток повітря й хвилину спокою. Холодний вітер виє й тягне за собою верхівки дерев, схопившись їх за голови, ніби зашморгом. А ті, щоб урятуватися, відмахуються гілками й щосили гнуться до землі.

Від бризок і дощу на мені жодної сухої нитки. Тіло тремтить від холоду, але немає сил навіть поворухнутися. Що це там діється? Ось там, у ста метрах від берега, де чорні й гострі, як ножі, вулканічні рифи. Вони то виринають, то зникають під водою, немов їх щось тримає, смикає й хоче втопити.

Саме там лише хвилину тому я бачив щось, від чого в мене все похололо всередині. Ось, саме в тому місці, де бурхливе глибоке сіре море зараз знову стає темно-синім. Попереду, із самої безодні, ніби щось повільно й неухильно спливає, і поверхня океану від цього начебто випирає. Ще мить тому там "паслися", бігали один за одним білосніжні пінні баранчики, а зараз і їхній слід прохолов.

"У повітрі повисло відчуття наближення трагедії"

Ось-ось щось станеться. Море густіє, як желе, стає млявим і в'язким. Нестерпне ревіння вітру та прибою наростає, стає голоснішим, ніж будь-коли раніше. Хвилі накочуються ешелонами й молотять нещасний берег. І тут просто на очах на поверхні води, як паща міфічної потвори, з'являється глибока воронка — гігантський синьо-чорний вир.

Фото: Перші хвилини на острові після двох днів неспання в дорозі та 25 годин у повітрі (Вадим Івлєв)

У повітрі повисло дивне відчуття наближення трагедії. У голові несподівано постає картина, як бідолашний плавець-одинак потрапляє в саму середину виру, і що він бачить в останню мить. Його неминуча погибель заворожує. Я щосили заплющую очі. Серце б’ється, і його відлуння відгукується в порожньому шлунку. У горлі пересохло. Роблю глибокий видих, розвертаюся й не дивлячись у той бік швидко біжу під дощем від берега в хатину, щоб погрітися й хоч щось з’їсти. Після сніданку напруга швидко змінюється втомою, а потім навалюється цілющий сон.

Такими були перші хвилини на острові й перші враження після двох днів неспання в дорозі та 25 годин у повітрі — з них 18 годин зайняв переліт Дубай-Окленд, який є одним із найдовших у світі. Отже, ми опинилися на острові Тонгатапу в Королівстві Тонга.

— Який сьогодні день? — запитую в Оксани.

— Середа, здається. Так, середа. Дивно, як тут на островах швидко минає час, втрачаєш лік годинам і дням.

— Авжеж. Ми пробули тут майже тиждень.

Архіпелаг Тонга - "острови дружби"

Я підійшов до вікна й визирнув, потім потягнув шнур, що опускає тонкі старі жалюзі. Глянув на Оксану — вона не виглядала щасливою, швидше серйозною й зосередженою. Вплив далекої подорожі — 16 тисяч кілометрів від дому. За ці дні нам вдалося дізнатися багато чого цікавого. Усе почалося в неділю з бесіди з таксистом на ім'я Сіосі.

— Так, мене кличуть Сіосі, але можете звати Джордж, — сказав він. Сіосі-Джордж був великий, як і більшість тонганців. На його обличчі, круглому й гладкому, завжди була ввічлива усмішка.

Фото: Місто Нукуалофа — столиця й головний порт держави Тонга (Вадим Івлєв)

— У неділю в нас геть все зачинено, не варто навіть турбуватися. Жителі Тонга — завзяті парафіяни. Приїжджі — палангі (palangi) цього не знають. І головне: леді не повинна виходити на вулицю у спідниці вище коліна й сорочці з рукавами вище ліктя. Туристи вважають, що це дикий острів. Але ви тут не перші відвідувачі.

До вас на острові у 1616 році побував Абель Тасман, а в 1773-му — Джеймс Кук. До речі, капітану Куку наш острів дуже сподобався завдяки надзвичайній гостинності, яку тонганці проявили до нього. Насправді Куку та його команді просто нечувано пощастило.

Місцеві вожді якраз хотіли вбити Кука, але просто не змогли домовитися, як потім розділити між собою награбоване. Правда, це з'ясувалося трошки пізніше. Так чи інакше, вдячний капітан Кук назвав архіпелаг Тонга "островами дружби" (Friendly Islands).

Таксі піднялося на невеликий пагорб, проїхало освітлене сонцем місце, потім заїхало в тінь дерев, продовжуючи рухатися прямо, різко повернуло біля великої церкви з високою прямокутною дзвіницею.

— Сіосі, на острові багато різних церков і молитовних будинків, тож тут повинні бути численні релігійні прихильники. Як вийшло, що тонганців переконали стати вірянами?

Фото: Міський ринок (Вадим Івлєв)

— Є коротка, але цікава історія про акулу. Колись жив вождь Тауфаахау, який захотів показати своїм людям безсилля не лише традиційних богів, а й християнського бога. Хороша можливість для цього з’явилася під час морського походу. Тауфаахау побачив акулу, яка, на його думку, була богом Тауфаітахі.

Він кинув списи в акулу, адже вважав, що якщо це справді бог, то з акулою нічого не станеться.

Після цього він наказав кинути в море місіонера Піта Ві та ще одну людину, щоб вони виловили списи й доставили їх на острів Хаано, де всі на них чекатимуть. Тауфаахау обґрунтував свої дії так: якщо християнський бог є справжнім богом, то він врятує місіонера й іншу людину від акул. Так от, обидва чоловіки вціліли й прибули на берег зі списами.

Фото: Бульби таро і ямсу на продаж (Вадим Івлєв)

Будинки королівської родини та унікальні підземні печери

Острів Тонгатапу кораловий і плаский. Його площі не вистачає, оскільки вона розподілена дуже несправедливо. Переважна частина населення — бідні люди, будиночки яких просто крихітні.

Водночас уздовж доріг часто зустрічаються пам'ятники, що займають площу більшу, ніж середній житловий будинок. Також — величезні ділянки землі, зайняті будинками короля й королеви. Місцеві люди кажуть, що палаци пустують, у них немає навіть кухонь.

На острові є унікальні підземні печери з прісною водою, в яких, якщо є бажання, можна купатися при тьмяному світлі ліхтарика. На Тонгатапу немає диких тварин, за винятком великої колонії тихоокеанських летючих лисиць або криланів (лат. Pteropus tonganus), що зустрічаються повсюдно. Летючі лисиці, приготовані на грилі, є улюбленою святковою стравою та весільним частуванням нареченої.

Фото: Традиційний одяг тонганців (Вадим Івлєв)

Поїздка по острову була дуже пізнавальною й цікавою. На прощання Сіосі порадив нам користуватися автобусом.

— Проїзд автобусом набагато дешевший. І не лякайтеся, якщо діти поступляться вам своїм місцем. Їх цьому навчають у школі. Автобус проходить раз на годину. Щоб сісти, потрібно вийти на дорогу. Покажіть, як ви будете його зупиняти.

Я став біля краю дороги й підняв руку.

— Зовсім погано. Якщо водій побачить, що хтось махає йому рукою, він помахає у відповідь і проїде повз. Потрібно вийти перед автобусом і підняти обидві руки, щоб не було жодного сумніву в тому, чого ви хочете. Отже, що у вас ще сьогодні?

— Похід на культурне шоу.

— Добре. Але вам слід поспішати, вже сутеніє.

Продовження історії про мандрівку на архіпелаг Тонга - у наступному матеріалі на РБК-Україна.

Нагадаємо, раніше мандрівник Вадим Івлєв розповідав про небезпечний вулкан та інші несподіванки на острові Саво.

Також - про те, як відвідав безлюдний кораловий атол у Тихому океані.